Гришко Михайло Степанович

Гришко́ Миха́йло Степа́нович (нар. 27 лютого 1901, Маріуполь — пом. 3 червня 1973, Київ) — український радянський співак (драматичний баритон).

Гришко Михайло Степанович

Основна інформація
Дата народження	14 (27) лютого 1901
Місце народження	Маріуполь, Катеринославська губернія, Російська імперія^[1]
Дата смерті	3 червня 1973(1973-06-03)^[2](72 роки)
Місце смерті	Київ, Українська РСР, СРСР
Поховання	Байкове кладовище
Громадянство	Російська імперія УНР Українська Держава СРСР
Національність	українець
Професії	оперний співак
Освіта	Одеська національна музична академія імені А. В. Нежданової
Співацький голос	баритон
Інструменти	вокал^[d]
Нагороди
Файли у Вікісховищі

Біографія

Народився 14 [27] лютого 1901(19010227) року в місті Маріуполі Катеринославської губернії, Російської імперії (тепер Донецька область, Україна) в робітничій родині. У 1912—1918 роках працював на різних роботах, був учнем, помічником токаря, токарем Маріупольського металургійного заводу. У 1918—1920 роках брав участь у громадянській війні.

У 1921—1923 роках — працівник Єлизаветградського машинобудівного заводу. У 1926 закінчив Одеський музично-драматичний інститут (курс Юлії Рейдер). У 1926—1927 роках — соліст Одеського, у 1927—1936 — Харківського, у 1941—1944 — Грузинського, у 1936—1941 і 1944—1960 роках — Київського театрів опери та балету.

Жив у Києві в будинку на вулиці Хрещатику, 15. Помер в Києві 3 червня 1973 року. Похований на Байковому кладовищі (ділянка № 1). Могила охороняється Спілкою театральних діячів України.

Зовнішні відеофайли
співає Михайло Гришко
	Арія Грязного («Царева наречена» М. Римського-Корсакова, українською мовою)
	Арія Мазепи («Мазепа» П. Чайковського, українською мовою)
	«Стоїть явір над водою», українська народна пісня

Творчість

Виконавець головних ролей в операх:

«Наталка Полтавка», «Тарас Бульба» Миколи Лисенка;
«Євгеній Онєгін», «Мазепа» Петра Чайковського;
«Запорожець за Дунаєм» Семена Гулака Артемовського;
«Богдан Хмельницький» Костянтина Данькевича (1951, перше виконання);
«Арсенал», «Милана» Георгія Майбороди;
«Царева наречена», «Снігуронька» Миколи Римського-Корсакова;
«Князь Ігор» Олександра Бородіна;
«Ріголетто», «Бал-маскарад», «Травіата» Джузеппе Верді;
«Тоска» Джакомо Пуччіні.

У концертах виконував твори:

Миколи Лисенка («Реве та стогне Дніпр широкий», «У гаю, гаю вітру немає», «Буває, іноді старий», «Учітеся, брати мої», «Мені однаково», «Минають дні»);
Кирила Стеценка («Ой, літа орел»);
Якова Степового («Три шляхи», «Із-за гаю сонце сходить»);
Остапа Нижанківського («Минули літа молодії»);
Левка Ревуцького («Думи мої, думи»);
Заремба Владислава Заремби («Над Дніпровою сагою»);
О. Сичова («Не женися на багатій», «Тяжко-важко в світі жити») на слова Тараса Шевченка.

У репертуарі були романси, українські і російські народні пісні.

Знявся у фільмі «Щит Джургая» (1944), зіграв султана в кінокартині «Запорожець за Дунаєм» (1953).

Відзнаки

Нагороджений орденами:

Леніна;
Трудового Червоного Прапора;
«Знак Пошани»;
Вітчизняної війни ІІ-го ступеня;

Лауреат Сталінської премії за 1950 рік.

почесні звання СРСР

народний артист УРСР з 1940 року;
народний артист СРСР з 1950 року.

Вшанування пам'яті

13 березня 1981 року в Києві, на будику по вулиці Хрещатик, 15, де жив Михайло Гришко, встановлена меморіальна дошка (бронза; барельєф; скульптор Микола Рапай, архітектор Анатолій Ігнащенко).
Його ім'ям названа вулиця в Дарницькому районі Києва (житловий масив «Позняки»).
Документальний телефільм, присвячений життю і творчості співака: «Михайло Гришко. Тріумф і трагедія таланту» (2016, ДТРК «Культура», автор сценарію та режисер — Жанна Бебешко).

[1]

[2]