Герман Людвіг Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.
| Герман фон Гельмгольц | |
|---|---|
| нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz | |
| Ім'я при народженні | нім. Hermann Ludwig Ferdinand Helmholtz |
| Народився | 31 серпня 1821[1][2][…] Потсдам, Прусське королівство[4][…] |
| Помер | 8 вересня 1894[1][2][…](73 роки) Шарлоттенбург, Прусське королівство[6] |
| Поховання | Friedhof Wannsee, Lindenstraßed[7] |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна | Прусське королівство Німецький Рейх |
| Діяльність | фізик, офтальмолог, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, психолог, фізіолог, біофізик, філософ, анатом, натураліст, військовий лікар, патологоанатом |
| Alma mater | Hermann-von-Helmholtz-Gymnasiumd (1837)[8] Університет Фрідріха-Вільгельма[d] Pépinièred (1843)[8] |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Боннський університет[8] Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла[8] Університет Фрідріха-Вільгельма[d][8] Шаріте Physikalisch-Technische Bundesanstaltd Кенігсберзький університет[8] Прусська армія[8] |
| Посада | голова і ректор |
| Науковий керівник | Йоганн Петер Мюллер[9] |
| Вчителі | Йоганн Петер Мюллер |
| Відомі учні | Ágost Hellerd Соколов Олексій Петровичd Theodor Leberd |
| Аспіранти, докторанти | Генрі Ровланд[9] Friedrich Schottkyd[9] Габрієль Ліппман[9] Генріх Герц[9] Альберт Абрагам Майкельсон[9] Михайло Пупін[9] Фрідріх Гольц[9] Вільгельм Він[9] Otto Lummerd[9] Theodor des Coudresd[9] Arthur Gordon Websterd[9] Max Wiend[9] Артур Шустер[9] Вільям Джеймс[9] Ernst Pringsheimd[9] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Шведська королівська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Королівське фізіографічне товариство в Лунді Познанське товариство приятелів наук Баварська академія наук Російська академія наук Американське філософське товариство[10] Національна академія наук Італії Паризька медична академія Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Бельгійська королівська академія медицини Туринська академія наук[11] Королівське товариство Единбурга Шведська королівська музична академіяd Уппсальське королівське наукове товариствоd Геттінгенська академія наук |
| Батько | Ferdinand Helmholtzd[8] |
| У шлюбі з | Anna von Helmholtzd Olga von Helmholtzd[8] |
| Діти | Richard von Helmholtzd Robert von Helmholtzd Ellen von Siemens-Helmholtzd Friedrich Julius von Helmholtzd |
| Нагороди | Лекторська премія Фарадея (1881) медаль Маттеуччі (1868) медаль Альберта (1888) Круніанська лекціяd (1864) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (24 травня 1860) |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Герман фон Гельмгольц у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в [ Берліні. Обов'язковою для випускників цього інституту була восьмирічна військова служба, яку Гельмгольц почав у 1843 році в Потсдамі, як військовий лікар. За рекомендацією Александера фон Гумбольдта йому було дозволено передчасно залишити військову службу і почати викладати в 1848 році анатомію в берлінській академії. 1849 року Гельмгольца запрошено в Кенігсберг, де присвоєне вчене звання професора фізіології і патології. З 1855 року він завідував кафедрою анатомії і фізіології в Бонні, з 1858 року — кафедрою фізіології в Гайдельберзі. 1870 року він став членом Прусської академії наук.
З 1871 року отримав вчене звання професора фізики і працював у Берліні. 1888 року Гельмгольц став першим президентом Фізико-технічного імперського відомства[de] в Шарлоттенбурзі.
В одній з перших робіт «Про збереження сили» (1847) Гельмгольц, дотримуючись ідеї єдності природи, математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Цей висновок завдав нищівного удару по віталізму. Впроваджуючи фізичні методи в нервово-м'язову фізіологію, Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували ментальну хронометрію — вивчення часу реакції, однієї з головних тем експериментальної психології, яка зароджувалася. Вони також мали важливий філософський зміст, оскільки розсіювали упередження про те, що нервово-психічні акти як явища особливого порядку відбуваються миттєво і не підлягають виміру. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів чуття («Вчення про слухові відчуття як фізіологічну основу теорії музики», 1863; «Фізіологічна оптика», 1867). Ці роботи розкрили причинну залежність відчуттів від впливу зовнішніх подразників на органи чуття. У першій з них було запропонованосистему нотації, яку використовують у музикознавчій літературі дотепер. Водночас Гельмгольц, приймаючи доктрину про «специфічну енергію органів чуття», висунув «теорію ієрогліфів», відповідно до якої відчуття є знаками об'єктивних властивостей речей. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу і запропонував гіпотезу «несвідомих умовиводів», за якою сприймання величини предмета виводилося зі зв'язку між реальною величиною зображення на сітківці і ступенем напруги м'язів, які пристосовують око до відстаней. Гельмгольцове тлумачення просторового бачення було прогресивнішим порівняно з поглядами його супротивників (нативістів), які заперечували первинну роль досвіду в психічному розвитку і вважали просторовість природженою властивістю свідомості. Ідеї Гельмгольца про роль м'яза та почуттєве пізнання творчо розвивав з позицій рефлекторної теорії І. М. Сєченов.
Цікавий факт
На честь Германа Гельмгольца названо астероїд, відкритий 20 вересня 1993 року.
Твори
- Über die Erhaltung der Kraft (нім.). Leipzig: Wilhelm Engelmann. 1889.
- Vorlesungen über die elektromagnetische Theorie des Lichts (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1897.
- Vorlesungen über die mathematischen Principien der Akustik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
- Vorlesungen über die Dynamik discreter Massenpunkte (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
- Dynamik continuirlich verbreiteter Massen (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1902.
- Vorlesungen über die Theorie der Wärme (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.
- Vorlesungen über Theoretische Physik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.
Див. також
- Вільна енергія Гельмгольца
- Резонанс Гельмгольца
- Іррадіація збудження
- Медаль Гельмгольца
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Герман фон Гельмгольц, Що таке Герман фон Гельмгольц? Що означає Герман фон Гельмгольц?