Степан Порфирович Витвицький гербу Сас (13 березня 1884, с. Угорники, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Австро-Угорщина — 9 жовтня 1965, Нью-Йорк, США) — український політичний діяч, правник, журналіст, член УНДП, 2-й Президент УНР у вигнанні.
| Степан Порфирович Витвицький | |
|---|---|
| 2-й Президент УНР у вигнанні | |
| 17 січня 1954 — 9 жовтня 1965 | |
| Попередник | Лівицький Андрій Миколайович |
| Наступник | Лівицький Микола Андрійович |
| Народився | 13 березня 1884 Угорники, Станиславівський повіт, Королівство Галичини та Володимирії, Цислейтанія, Австро-Угорщина |
| Помер | 9 жовтня 1965 (81 рік) Нью-Йорк, Нью-Йорк, США |
| Похований | Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук) |
| Відомий як | дипломат, адвокат, правник, політик, журналіст |
| Громадянство | Австро-Угорщина ЗУНР США |
| Національність | українець |
| Політична партія | Українська національно-демократична партія і УНДО |
| У шлюбі з | Меланія Витвицька (Стельмах) |
| Релігія | православний |
| Нагороди | |
Медіафайли у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився в селі Угорники на Станиславівщині, нині село Івано-Франківської міськради (тоді — Станиславівський повіт, Королівство Галичини і Володимирії, Австро-Угорщина) у сім'ї управителя школи. Навчався у Львівському і Віденському університетах. Під час навчання, крім юриспруденції, здобув всебічну освіту, був активним у культурному житті українського студентства: відвідував лекції Кирила Студинського, Михайла Грушевського й О.Колесси; співав у студентському хорі «Академічної громади», виступав у аматорському театрі, режисером якого був Володимир Винниченко. На знак протесту проти антиукраїнської політики адміністрації університету, Степан Витвицький, разом з іншими українськими студентами, у 1904 році залишає Львівський університет і переводиться до Віденського університету. Голова «Академічної громади» у Львові та товариства «Січ» у Відні. Докторат права захистив 1910 (1912)року. Згодом брав участь у культурному житті на Дрогобиччині, вступив у ряди Українського січового союзу. Власну адвокатську канцелярію відкрив у Дрогобичі 1914 року, проводив активну українську громадсько-культурну діяльність на Дрогобиччині.
З початком Першої світової війни Степан Витвицький вступив до легіону Українських січових стрільців, відбуваючи службу в інформаційному відділі УСС — Пресовій Квартирі. В 1915–1918 роках він стає членом редакції газет «Діло» і «Свобода» у Львові, а з 1918 року стає членом політичного комітету, що підготував акт 1 листопада 1918 року.
У 1918 році Степан Витвицький стає делегатом Національної Ради ЗУНР. Був одним з організаторів акту злуки УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року. Згодом Степан Витвицький стає державним секретарем закордонних справ ЗУНР (листопад 1918 — липень 1919 р.), потім він стає головою місії ЗУНР в Парижі та Лондоні.
У квітні 1922 року Степан Витвицький був у складі дипломатичної делегації ЗУНР на Міжнародній конференції в Генуї, на якій обговорювався статус Східної Галичини. Восени 1924 року повернувся з еміграції до Дрогобича, відновив адвокатську діяльність; спочатку спільно з Володимиром Темницьким, пізніше у власній канцелярії. Степан Витвицький вів активну громадсько-політичну та культурно-просвітницьку діяльність як голова товариства «Просвіта» у Дрогобичі.
У 1925–1939 роках Степан Витвицький стає діячем УНДО. В 1926—1939 роках очолював філії українських товариств та установ «Сільського господаря», «Маслосоюзу», «Рідної школи». В 1935–1939 Степан Витвицький стає послом (депутатом) до польського Сейму, з 1938 року він становиться заступником голови УНДО та Української Парляментарної Репрезентації. У 1935-39 роках був віце-бурмістром Дрогобича. Як адвокат, виступав захисником українського населення від переслідування з боку польського режиму: захищав 16 мешканців села Добрівляни, яких незаконно арештувала в 1929 році польська поліція під час зборів читальні «Просвіти», мешканців села Брониця, жорстоко побитих польською поліцією у 1938 році під час посвячення читальні «Просвіти».
З 1945 року Степан Витвицький перебуває на еміграції. Брав участь в організації Центрального представництва української еміграції в Німеччині (заступник голови) і створенні Української національної ради; від 1949 року він стає заступником голови виконавчого органу Української національної ради і керівник відділу закордонних справ, а від 1951 року він стає представником виконавчого органу Української національної ради у США. У 1954—1965 роках був обраний 2-й Президент УНР в екзилі.
Помер 9 жовтня 1965 року у Нью-Йорку, похований на українському православному цвинтарі святого Андрія у Саут-Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).
Вшанування пам'яті
У кількох населених пунктах України існують вулиці, названі на честь Степана Витвицького.
20 жовтня 2022 року в Дрогобичі вулицю Михайла Лермонтова було перейменовано на вулицю Степана Витвицького.
Див. також
- Уряд УНР в екзилі
- Українська національна рада (1948—1992)
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Витвицький Степан Порфирович, Що таке Витвицький Степан Порфирович? Що означає Витвицький Степан Порфирович?