Весна священна

«Весна священна» (фр. Le Sacre du printemps, рос. Весна священная) — балет Ігоря Стравінського, написаний на замовлення Сергія Дягілева для його Російського балету у 1912–1913 роках.

Балет
Весна священна
фр. Le Sacre du printemps

Композитор	Стравінський Ігор Федорович^[1]
Автор лібрето	Стравінський Ігор Федорович і Реріх Микола Костянтинович
Рік створення	1913
Перша постановка	29 травня 1913^[1]
Інформація у Вікіданих

Створення і прем'єра

Задум втілити язичницький обряд прийшов до Стравінського у 1910 році у період, коли композитор працював над балетом «Жар-птиця». Своїм задумом Стравінський поділився з Миколою Реріхом, спеціалістом зі слов'янської давнини. Дягілев оцінив ідею і запропонував Стравінському та Реріху працювати над балетом сумісно. Значну частину балету Стравінський писав у своєму маєтку в Устилузі, що на Волині.

Прем'єра балету відбулася 29 травня 1913 року в Театрі Єлисейських полів у Парижі. Автором декорацій і костюмів виступив Микола Реріх, хореографом — Вацлав Ніжинський, диригував П'єр Монте. Твір викликав грандіозний скандал. За спогадами балерини Ромоли Пульської, майбутньої дружини Ніжинського

Хвилювання і крики доходили до пароксизму. Люди свистіли, паплюжили артистів і композитора, кричали, сміялися. <...> Я була приголомшена цим пекельним шумом і, як тільки змогла, швидко сховалася за лаштунками. Там усе йшло так само погано, як у залі. Танцівники тремтіли, стримували сльози. <...> Довга місячна робота твору, нескінченні репетиції - і, нарешті, цей розгардіяш

Проте сам Дягілев сприйняв прем'єру оптимістично:

От це дійсна перемога! Хай собі свистять і біснуються! Внутрішньо вони вже відчувають цінність, а свистить лише умовна маска. Побачите наслідки

Микола Реріх у своїй біографії так оцінив реакцію публіки:

Я пам'ятаю, як під час першого виконання публіка свистіла й кричала так, що нічого не можна було почути. Хто знає, можливо, у той самий момент люди перебували в стані внутрішньої екзальтації й виражали свої почуття, як найпримітивніші з племен. Але я повинен сказати, що цей дикий примітивізм не мав нічого спільного з витонченим примітивізмом наших предків, для яких ритм, священний символ і витонченість жесту були великими й святими поняттями

Зміст

Частина I. Поцілунок землі (L'Adoration de la Terre)

Вступ
Весінні гадання. Танці чепурух (Les augures printaniers. Danses des adolescentes)
Гра умикання (Jeu du rapt)
Весняні хороводи (Rondes printanières)
Гра двох міст (Jeu des cités rivales)
Хід Старішого-Мудрішого (Cortège du sage)
Поцілунок землі (Старіший-Мудріший) (Le sage)
Виплясування землі (Danse de la terre)

Частина II. Велика жертва (Le Sacrifice)

Вступ
Таємні ігри дівчин. Ходіння по колах (Cercles mystérieux des adolescentes)
Величання обраної (Glorification de l'Élue)
Звертання до праотців (Évocation des ancêtres)
Дійство старців — праотців (Action rituelle des ancêtres)
Великий священний танець (Обраниця) (Danse sacrale (l'Élue))

[1]