Василь Степанович Василько (справжнє прізвище — Миляєв; 26 березня (7 квітня) 1893, Бурти — 18 березня 1972, Одеса) — український режисер, актор і педагог, народний артист СРСР (з 1944). Засновник Державного музею театрального, музичного та кіномистецтва УРСР у Києві (1924).
| Василь Степанович Василько | ||||
|---|---|---|---|---|
| Ім'я при народженні | Василь Степанович Миляєв | |||
| Народився | 26 березня (7 квітня) 1893 Бурти (нині Черкаська область) | |||
| Помер | 18 березня 1972 (78 років) Одеса | |||
| Поховання | Другий християнський цвинтар | |||
| Громадянство | Російська імперія→ СРСР | |||
| Діяльність | актор, театральний режисер | |||
| Alma mater | Філологічний факультет Київського університету[d] | |||
| Відомі учні | Оселедчик Борис Львович | |||
| Заклад | Одеський академічний український музично-драматичний театр імені В. Василька | |||
| Роки діяльності | з 1912 | |||
| Дружина | Гаккебуш Любов Михайлівна, Розумовська Юлія Миколаївна | |||
| Нагороди та премії | ||||
Життєпис
Народився 26 березня (7 квітня) 1893 року в селі Буртах (нині Шполянського району Черкаської області) в родині Степана Платоновича Міляєва, який був головним бухгалтером в маєтку поміщика Ханенка, і Марії Павлівни Рудкевич (усього в родині було п'ятеро дітей).
У 1904—1913 рр. навчався в Другій київський чоловічій гімназії.
У 1913—1916 рр. навчався в Київському університеті на філологічному факультеті.
У 1912 р. вперше виступив на сцені професійного театру.
Виконував ролі козака та хлопця у сцені вечорниць у «Назарі Стодолі» (1912, театр Миколи Садовського) та ксьондза в «Івані Гусі» («Єретик», 1919, «Молодий театр»). Брав участь як асистент режисера і виконавець ролей кобзаря та полковника конфедератів у «Гайдамаках» (обидві вистави за Шевченком, інсценізація і режисура Леся Курбаса, 1920, Перший театр Української Радянської Республіки імені Шевченка, а також у 1921, Кийдрамте).
1922—1923 років очолював Мандрівний театр «Каменярі».
1933—1938 рр. — Художній керівник Сталінського драматичного театру.
В Одеському українському драматичному театрі (Одеська держдрама) поставив комедію «За двома зайцями» (за п'єсою М.Старицького, інсценізація В. Василька і В. Ярошенка, 1925). Після цього отримав запрошення очолити театр. На його сцені здійснив більше 30 постановок української і світової класики, сучасних п'єс, виступаючи часто в ролі драматурга., зокрема «Гайдамаків» (в інсценізації Леся Курбаса 1927, 1961) та драму С. Голованівського про Шевченка «Поетова доля» (1939).
Підготував концертні програми «На Вкраїні милій», «І вражою злою кров'ю волю окропіте» (1942–1943). Інсценізував і поставив Шевченкові поеми «Єретик» («Іван Гус») та «Відьма» (1929, 1930, Харківський Червонозаводський театр), використав мотиви творів поета в інсценізаціях «Енеїди» Івана Котляревського та «Черевичків» за Миколою Гоголем.
З 1943 по 1948 рік працював художнім керівником та директором у Чернівецькому музично-драматичному театрі. На його честь на Театральні площі Чернівців на Алеї слави встановлено зірку.
В 1961—1963 роках викладав в Одеському театрально-художньому училищі.
Нагороджений двома орденами, а також медалями.
Пішов з життя 18 березня 1972 року в Одесі. Похований на 2-му Християнському кладовищі. Його друга дружина Юлія Миколаївна Розумовська сама придумала, яким буде пам'ятник на могилі Василя Степановича і, не чекаючи допомоги від влади, на свій кошт його встановила. На пам'ятнику — надпис «Від дружини» та театральні маски, які плачуть. Через роки поруч з видатним режисером поховали і його дружину.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Василько Василь Степанович, Що таке Василько Василь Степанович? Що означає Василько Василь Степанович?