Бушме́ни (нід. Bosjesmannen) або са́ни (нама Sān) — народ на Півдні Африки (Намібія, Ботсвана, Ангола, Зімбабве, Південно-Африканська Республіка, а також Танзанія). Разом із готтентотами виділяються в південноафриканську (капоїдну) расу, яка перша з існуючих розійшлася з предками інших популяцій сучасних людей.
| Бушмени Sān | |
|---|---|
| Регіон | Ботсвана: 45 тис. чол. Намібія: 33 тис. чол. Ангола: 33 тис. чол. ПАР: 7,5 тис. чол. Замбія: 1,5 тис. чол. Зімбабве: 0,5 тис. чол. |
| Кількість | ~90 000 |
| Близькі до | готтентоти |
| Входить до | Койсанські народи |
| Мова | різні койсанські мови |
| Релігія | традиційні вірування, християнство |
Бушмени у Вікісховищі | |
Назви
«Сан» не є самоназвою цього народу. Слово походить з мови кхекое, де означає «збирачі» та використовується зневажливо для позначення людей, які надто бідні, щоб мати худобу. Ним позначають носіїв трьох різних мовних сімей, що населяють Намібію, Ботсвану, Анголу, ПАР, Замбію та Зімбабве. Бушмени — це англізована назва, що буквально означає «мешканці кущів». Терміни «сан» або «саан», «сонква» або «соаква» час від часу використовувався в голландських та англійських текстах з XVII ст. щодо цих людей або для позначення збіднілих кхехое.
Чисельність, розподіл на групи і мови
Загальна чисельність становить близько 90 тисяч осіб. Поділяються на багато груп: кунг, конг (маконг), кхомані, ква тощо. Розмовляють бушменськими мовами койсанської родини мов; поширені також англійська та африканс.
Історія
Дослідження 2008 року показало, що предки сан, можливо, були ізольовані від інших первісних груп людей протягом періоду 150 тис. — 50 тис. років до н. е.
Вважається, що сан є автохтонним населенням Південної і Південно-Східної Африки. Їм належить вілтонська археологічна культура 6—1 тис. до н. е. Наприкінці 1 тис. до н. е. — початку 1 тис. н. е. народи банту зайняли більшість території їхнього проживання.
Уперше європейці дізналися про них у 1652 році, коли голландці почали колонізувати Південну Африку. Бушмени жили поблизу та на просторах пустелі Калахарі.
У XVI—XIX ст.ст. були відтиснені народами банту у пустелі Південної Африки. Велика частина бушменів була знищена народами банту і пізніше європейськими загарбниками.
Вагомий внесок у документування мови й фольклору сан зробили Вільгельм Блік і Люсі Ллойд у 1870-і роки.
Приплив німецьких колоністів на північний схід Намібії, особливо з 1907 року після придушення повстань гереро та нама, був особливо руйнівним. Бушмени, відтіснені з рідних земель, полювали на худобу, що спричинило жорстку реакцію німецької влади з дозволом стріляти у будь-якого бушмена, що викраде худобу. Сан на початку XX ст. розвинули тісні контакти з гереро, які часто виховували дітей сан.
У 1970-і деякі незалежні ініціативи допомогли кільком громадам сан перейти до скотарства та дрібного землеробства.
Протягом 1990-х років уряд Ботсвани запровадив політику систематичного примусового переселення бушменів на нові землі. У 2006 році Верховний суд Ботсвани визнав ці дії уряду неконституційними. Але, незважаючи на це рішення, уряд не дозволив повернення населення на колишні місця. У 2011 році бушмени виграли апеляцію проти уряду Ботсвани за обмеження доступу до питної води.
Спосіб життя
Бушмени первісно — мисливсько-збиральницька культура. Вони живуть кланами та сімейними групами по 25-60 осіб, які кочують за дичиною. Вони неперевершені знавці пустелі, здатні вижити в ній протягом довгого часу. Групи автономні, не мають постійного лідера, а влада належить наймайстернішим мисливцям або старшим чоловікам. Іноді практикують багатоженство. Чоловіки займаються полюванням, а жінки збиральництвом; при цьому доволі рівноправні.
Раціон включає м'ясо, зібрані яйця, ягоди, коріння, горіхи та інші рослинні харчі.
Ті, що ведуть більш осілий спосіб життя, мешкають у напівкруглих спорудах з гілок, обвитих гілочками та покритих травою. Їхнє майно нечисленне та легке, щоб його могла носити одна людина. Для полювання використовують луки та отруєні стріли, пастки, дротики, а іноді й списи. Знаряддя, аналогічні бушменським, датуються ще 42 тис. років до н. е.
Бушмени змогли досягти відносної свободи в колоніальну епоху, але не змогли уникнути бідності, соціального неприйняття, ізоляції та дискримінації в постколоніальних незалежних національних державах регіону. Унаслідок перешкоджання кочовому способу життя з боку інших народів, багато бушменів перейшли до землеробства.
У 1998 році бушмени отримали тимчасове джерело прибутків з продажу рослини-сукулента Hoodia gordonii, що розповсюджувалася як засіб для схуднення.
Культура
Бушмени не мають власної писемності, але створюють наскельні малюнки та різьблення для фіксування подій. У наскельному мистецтві зокрема зафіксовано контакти з європейцями.
Більшість дотримується традиційних вірувань у антагоністичних надприродних істот. Вони вірять у двох «великих вождів» або богів. Ясема — творець і подавач усього доброго й корисного, Чевангані чи Шва — всього злого та шкідливого. Також бушмени вірять у духів померлих, але не практикують поклоніння предкам. Бушмени мають розвинені знахарські традиції. Давні вірування переплітаються з християнськими, внаслідок чого виникли уявлення, що Ясема створив усе добрим, а Чевангані зробив деякі речі злими; колись світ буде спалений разом зі злими людьми і лишиться у володіння праведникам, які повернуться з неба від Ясеми.
Також серед бушменів є християни Нідерландської реформаторської церкви, баптисти, лютерани.
Див. також
- Люсі Ллойд — дослідниця мови та фольклору бушменів.
- Н!ксау — бушмен-актор.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Бушмени, Що таке Бушмени? Що означає Бушмени?