Будкер Герш Іцкович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Герш Іцкович Будкер (1 травня 1918, Мурафа, Вінниччина — 4 липня 1977, Новосибірськ (РФ) — радянський фізик. 1949 року нагороджений Державною премією СРСР, 1967 — Ленінською премією.

Будкер Герш Іцкович
Народився	1 травня 1918(1918-05-01)^[1]^[2]^[…]  Мурафа, Ямпільський повіт, Подільська губернія, УНР^[1]
Помер	4 липня 1977(1977-07-04)^[4]^[3](59 років)  Новосибірськ, РРФСР, СРСР  ·інфаркт міокарда
Поховання	Південне кладовище^[d]
Країна	СРСР
Діяльність	фізик, винахідник, фізик-ядерник, викладач університету
Alma mater	МДУ (1941)
Галузь	фізика
Заклад	Курчатовський інститут Інститут ядерної фізики імені Г. І. Будкера СВ РАН^d Новосибірський державний університет
Вчене звання	професор^[d] і академік АН СРСР^[d]
Науковий ступінь	доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Тамм Ігор Євгенович і Курчатов Ігор Васильович
Відомі учні	Скринський Олександр Миколайович Кругляков Едуард Павлович
Аспіранти, докторанти	Spartak Belyaev^d Скринський Олександр Миколайович Диканський Микола Сергійович Кругляков Едуард Павлович Пархомчук Василь Васильович^[5]
Членство	Російська академія наук (26 червня 1964)^[6] Російська академія наук^[6]
Діти	Dmitry Budker^d
Родичі	Olga Boudker^d
Нагороди

Біографія

Навчався у Московському університеті.

Наукову роботу розпочав під керівництвом І. Тамма (пошук тензора енергії — імпульсу електромагнітного поля у рухомих середовищах).

Під час ІІ-ї Світової війни служив у зенітних військових частинах (вдосконалив систему керування зенітним вогнем).

Після демобілізації вчений присвятив себе вивченню проблем ядерних реакторів, теорії циклічних прискорювачів.

Творчий набуток

Визнання у світовому науковому світі Г. Будкеру принесли висунуті ним ідеї з розробки та створення термоядерних установок з магнітними пробками, методу «електронного охолодження» у прискорювальній техніці. Вчений також запропонував декілька нових напрямків у фізиці плазми та керованого термоядерного синтезу, які покладені в основи досліджень, що проводились у багатьох наукових центрах світу.

1958 року в СРСР була реалізована ідея створення Сибірського відділення академії наук. За підтримки І. Курчатова в Новосибірську було засновано Інститут ядерної фізики Сибірського відділення АН СРСР. Від дня відкриття науково-дослідницького закладу у 1957 році до кінця своїх днів інститутом керував Г. Будкер. Саме у Новосибірську вчений зумів реалізувати свої наукові ідеї, зокрема, одержання зустрічних пучків електронів та позитронів. Інший напрям робіт інституту — одержання антиречовини. Академік Г.Будкер вважав: «Антиречовина дасть можливість людству завоювати всю сонячну систему. Можливо, що те, над чим працюємо, дасть можливість зробити реальною подорож до інших світів». Дослідження Г.Будкера дали початок серйозному вивченню інженерних проблем майбутнього термоядерного реактора.