Бонч-Бруєвич Володимир Дмитрович

Володи́мир Дми́трович Бонч-Брує́вич (рос. Бонч-Бруевич Владимир Дмитриевич; *28 червня 1873(18730628), Москва — †14 липня 1955, Москва)  — російський революціонер і радянський діяч, історик, літератор.

Бонч-Бруєвич Володимир Дмитрович
Бонч-Бруевич Владимир Дмитриевич
Володимир Дмитрович Бонч-Бруєвич
Народився	28 червня 1873(1873-06-28) Москва, Російська імперія
Помер	14 липня 1955(1955-07-14) (82 роки) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар^[1]
Країна	СРСР
Діяльність	історик літератор
Галузь	історія
Відомий завдяки	історія і етнографія
Alma mater	Цюрихський університет
Науковий ступінь	доктор історичних наук
Знання мов	російська^[2]
Заклад	Державний Літературний музей і Museum of history of religion^d
Членство	Всесоюзне товариство старих більшовиків
Партія	КПРС, Російська соціал-демократична робітнича партія і Російська соціал-демократична робітнича партія (більшовиків)
Брати, сестри	Mikhail Bonch-Bruyevich^d
У шлюбі з	Vera Velichkina^d
Діти	Q123458632?
Автограф
Нагороди
Роботи у Вікіджерелах

Народився у Москві в сім'ї чиновника. З кінця 1880-х pp. брав участь у революційному русі; був членом московського «Робітничого союзу». З 1901 співробітничав у ленінській «Іскрі», 1903—05 керував партійною експедицією, 1908—18 — видавництвом «Життя і знання» (видавництвом ім. «В. Бонч-Бруєвича і Н. Леніна», бібліотекою і архівом РСДРП у Женеві, провів велику роботу в Харкові по підготовці до III з'їзду партії. Співробітничав у газетах «Вперед» (1905), «Звезда» (1910—1912), «Правда» (1912—1914) та ін. Не раз зазнавав арештів. Учасник Жовтневого збройного перевороту в Петрограді. В 1917—20 працював керуючим справами Ради Народних Комісарів, пізніше — на видавничій та науково-дослідній роботі. Доктор історичних наук, відомий працями з історії революційного руху, атеїзму, етнографії, автор численних спогадів про В. І. Леніна.

Листувався з Іваном Франком, переклав російською мовою окремі його твори, видав перший том творів Григорія Сковороди (1912).

Нагороджений орденом Леніна.