Бойчук Юхим Васильович

Юхим Васильович Бойчук (нар. 24 грудня 1918(19181224), Юхимівці — 4 червня 1991, Москва) — радянський воєначальник, маршал артилерії (04.11.1980).

Народження

24 грудня 1918
село Юхимівці Волочиського району Хмельницької області, УРСР

Смерть

4 червня 1991 (72 роки)
Москва СРСР

Поховання

Троєкуровське кладовище

Національність

українець

Країна

СРСР

Приналежність

Радянська армія

Рід військ

артилерія

Освіта

Військова академія ракетних військ стратегічного призначення ім. Петра Великого

Роки служби

1937–1980

Партія

КПРС

Звання

Маршал артилерії

Командування

Служба спеціального контролю

Війни / битви

Німецько-радянська війна
Радянсько-японська війна

Нагороди

Бойчук Юхим Васильович у Вікісховищі

Життєпис

Народився в сім'ї селянина. З 1937 р. — у Червоній Армії. Направлений на навчання в Київське артилерійське училище, переведений у Томське артилерійське училище, яке закінчив у 1939 р.

З 1939 року служив на Далекому Сході, командир артилерійського взводу, командир батареї легкого артилерійського полку. З початком німецько-радянської війни з вересня 1941 року командир батареї, командир артдивізіону, начальник штабу артилерійського полку. Член ВКП(б) з 1942 року.

З 1945 року переведений на Далекий Схід начальником штабу армійської гарматної бригади. В складі військ Забайкальського фронту брав участь у радянсько-японській війні.

З 1947 року старший офіцер відділу штабу артилерії Забайкальського військового округу.

У 1953 році закінчив Військову академію ім. Ф. Е. Дзержинського.

З 1955 року начальник Камишинського артилерійсько-технічного училища.

З 1960 року начальник управління Генерального штабу.

З 1974 року присвоєно звання генерал-полковник артилерії, призначений начальником 12-го Головного управління Міністерства оборони СРСР.

У 1980 році присвоєно звання Маршал артилерії.

З 1985 року — у Групі генеральних інспекторів Міністерства оборони СРСР.

Нагороди

Герой Соціалістичної Праці (17.02.1984);
два ордени Леніна (21.02.1978, 17.02.1984);
орден Жовтневої Революції (1974);
орден Трудового Червоного Прапора (1966);
орден Олександра Невського (28.09.1945);
два ордени Вітчизняної війни 1-го ступеня (30.04.1945, 11.03.1985);
орден Вітчизняної війни 2-го ступеня (15.11.1943);
два ордени Червоної Зірки (25.08.1943, 1953);
медалі.

Див. також

Маршал роду військ