Берести́н (до 1922 року — Костянтиногра́д, у 1922—2024 — Красногра́д) — місто в Україні, адміністративний центр Берестинської міської громади й Берестинського району Харківської області.
| Берестин | |||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| |||||||||
| Основні дані | |||||||||
| Країна | Україна | ||||||||
| Область | Харківська область | ||||||||
| Район | Берестинський район | ||||||||
| Тер. громада | Берестинська міська громада | ||||||||
| Код КАТОТТГ | UA63060050010042407 | ||||||||
| Засноване | 1731 року, як Бельовська фортеця | ||||||||
| Облікова картка | Берестин | ||||||||
| Статус міста | з 1784 року | ||||||||
| Населення | ▼ 17 500 осіб (01.01.2024) | ||||||||
| Поштові індекси | 63300 | ||||||||
| Телефонний код | +380-5744 | ||||||||
| Координати | 49°22′18″ пн. ш. 35°27′24″ сх. д. / 49.37167° пн. ш. 35.45667° сх. д. | ||||||||
| Водойма | р. Берестова | ||||||||
| Назва мешканців | берестинець, берестинка, берестинці | ||||||||
| День міста | 19 вересня | ||||||||
| Відстань | |||||||||
| Найближча залізнична станція | Берестин | ||||||||
| До обл./респ. центру | |||||||||
| - залізницею | 110 км | ||||||||
| - автошляхами | 100 км | ||||||||
| Міська влада | |||||||||
| Адреса | 63304, Харківська обл., Берестинський р-н, м. Берестин, вул. Історична, 94 | ||||||||
| Вебсторінка | https://krasnograd-rada.gov.ua/ | ||||||||
| Міський голова | Кривенко Світлана Миколаївна | ||||||||
| Берестин у Вікісховищі
| |||||||||
Географія й основні відомості
Берестин розташований за 100 км на південний захід від обласного центру, на вододільному плато, що круто спускається до правобережжя долини річки Берестової (загальний схил поверхні спостерігається з північного сходу на південний захід у бік річки). На протилежному березі річки розташоване село Наталине, з північного боку місто межує з селом Піщанка. Через місто пролягають автошлях міжнародного значення М18E105 і залізничні лінії на Дніпро, Харків, Полтаву, Лозову. У місті розташована вузлова залізнична станція Берестин.
Клімат помірно континентальний. Середньомісячна температура січня — −7,2 °C, липня — +20,8 °C. Абсолютний максимум — +37 °C, мінімум — −35 °C. Середньорічна кількість опадів — 536 мм.
Площа міста — 1355 га, з них 58 % забудовано.
Історія
Запорозька Січ
Наприкінці XVI століття Запорозька Січ мала військово-адміністративний уклад. У склад території козацької держави входили величезні простори степової України, включаючи укріплене поселення на теренах сучасного Берестина, яке в другій половині XVII сторіччя мало назву Пархомові Байраки. Назву «Пархомові» поселення отримало на честь Пархома — сотника Полтавського полку, що його очолював. «Байрак» (тур. buyrak) турецькою мовою означає «яр, урвище» або «балка». У 1686 році Пархомові Байраки — козацьке укріплене напіввійськове поселення на території сучасного Берестина в складі Запорозької Січі перейшло під протекторат Московського царства. Саме на цих укріпленнях пізніше буде заснована десята фортеця Української лінії, яку назвуть Бєльовська фортеця.
Бєльовська фортеця
Бєльовська фортеця заснована в 1731 році як десята фортеця в складі оборонних укріплень Української лінії, яка проходила сучасними територіями Харківської і Дніпропетровської областей. Українська оборонна лінія була збудована за наказом російської імператриці Анни Іванівни. Бєльовська фортеця стала першою спорудою прийдешнього міста. Фортецю закладено 11 серпня 1731 року, завершилося її будування 20 жовтня 1733 року. Свою назву фортеця отримала від міста Бєльов, звідки прибув гарнізон. З часом навколо Бєльовської фортеці розрослося містечко, яке в народі мало назву містечко при Бєльовській фортеці.
Імператорським указом від 14 лютого 1775 року створено Азовську губернію в складі Катерининської і Бахмутської провінцій з центром у місті-фортеці Бєльовській. Катерининську провінцію розширено землями Азова й Таганрога, Війська Донського і Дніпровської лінії, Кінбурна з землями між Бугом і Дніпром. Бахмутська провінція складалася з Бахмутського повіту і Слов'яносербії. Проведена ревізія 1775 року чоловічого населення Катерининської провінції у віці від 17 років зареєструвала 64 503 осіб. На запорізьких землях, включених у склад Азовської губернії, обліковано 36 574 чоловік: 21 728 чоловіків і 14 846 жінок. Населення проживало в 27 хуторах і 833 зимівниках.
Костянтиноград
У 1742—1759 роках велася «Метрична книга церкви Святого Іоанна Богослова м-ка Костянтиноград».
У 1782 році створено документ «Листування губернатора Норова з різними особами … про відправку учнів з Харківського колегіуму до Константинограда».
У 1784 року повз містечко при Бєльовській фортеці проїздила російська імператриця Катерина II. За легендою, вона зупинилась у місті і саме в цей час дізналася про народження свого онука Костянтина. Наказом імператриці містечку надано статус міста й названо на честь онука Костянтиноградом.
Станом на середину XIX століття в Костянтинограді проживало 2289 осіб, було 2 кам'яні храми, 4 цегляні будинки й 326 дерев'яних. 1842 року для міста затверджено герб: на зеленому щиті план Бельовської фортеці, під ним — постать воїна з кривою шаблею.
Наприкінці XIX століття в місті проживало 3258 осіб (1696 чоловічої статі і 1562 жіночої), налічувалося 935 дворових господарств, були 3 православні церкви, лютерано-німецька кірха, синагога, лікарня, повітова, парафіяльна й німецька школи, поштова станція, налічувалося 27 промислових підприємств, відбувалося 5 ярмарків на рік, були базари.
Красноград
26 березня 1923 року Полтавський губернський виконком ухвалив постанову Костянтиноградського повітового виконкому від листопада 1922 року перейменувати місто й повіт на Красноград та Красноградський.
У грудні 1922 року місто нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора УРСР. Високу нагороду трудящим вручив голова Всеукраїнського Центрального виконавчого комітету Григорій Петровський.
У 1923—1932 роках разом з назвою Красноград вживався й українізований варіант Червоноград.
7 березня 1923 року в Полтавській губернії утворено Красноградську (іноді ще Червоноградську) округу, що займала 1113 квадратних верстов (1266,66 км²) з населенням 49 048 осіб. 12 квітня 1923 року ВУЦВК затвердив поділ Української РСР на 53 округи та 706 районів. Красноградську округу ліквідовано 15 червня 1925 постановою ВУЦВК від 3 червня 1925 року. Хоча 1923 року місто було перейменоване на Красноград, проте до 1964 року назва залізничної станції Костянтиноград в місті залишалася.
9 лютого 1932 року ВУЦВК затвердив постанову створити в УСРР п'ять областей: Харківську, Вінницьку, Київську, Одеську й Дніпропетровську. Землі колишньої Полтавської губернії розділили між Харківською, Дніпропетровською і Київською областями. Красноградський район увійшов у Харківську.
Під час організованого радянською владою Голодомору 1932—1933 років померло щонайменше 1062 жителі міста.
Нацистські війська вступили до міста 7 жовтня 1941 року. Радянські частини вибили нацистські війська з Краснограда 19 вересня 1943 року.
Берестин
3 квітня 2024 року Комітет Верховної Ради України з питань організації державної влади, місцевого самоврядування, регіонального розвитку та містобудування підтримав перейменування міста на Берестин, а 19 вересня 2024 року Верховна Рада України ухвалила рішення про перейменування міста й району. 26 вересня 2024 року перейменування набуло чинності.
Населення
Населення станом на 1 січня 1992 року становило 27,6 тис. осіб. Проти 1979 року чисельність населення зменшилося на 17,9 пунктів.
Чисельність
| 1897 | 1923 | 1926 | 1939 | 1959 | 1970 | 1979 |
|---|---|---|---|---|---|---|
| 6 455 | ▲ 11 409 | ▲ 12 708 | ▲ 16 499 | ▼ 15 419 | ▲ 18 386 | ▲ 23 374 |
| 1989 | 2001 | 2003 | 2004 | 2005 | 2006 | 2007 |
| ▲ 26 398 | ▼ 22 670 | ▼ 22 395 | ▼ 22 279 | ▼ 22 058 | ▼ 21 878 | ▼ 21 765 |
| 2008 | 2009 | 2010 | 2011 | 2012 | 2013 | 2014 |
| ▬ 21 808 | ▼ 21 635 | ▼ 21 532 | ▼ 21 430 | ▼ 21 352 | ▬ 21 332 | ▼ 21 231 |
| 2015 | 2016 | 2017 | 2018 | 2019 | 2020 | 2021 |
| ▼ 21 143 | ▼ 20 996 | ▼ 20 914 | ▼ 20 674 | ▼ 20 447 | ▼ 20 272 | ▼ 20 013 |
| 2022 | ||||||
| ▼ 19 674 |
Національний склад
Розподіл населення за національністю за даними перепису 2001 року:
| Національність | Відсоток |
|---|---|
| українці | 79,69 % |
| росіяни | 18,49 % |
| білоруси | 0,54 % |
| вірмени | 0,21 % |
| азербайджанці | 0,17 % |
| татари | 0,14 % |
| грузини | 0,11 % |
| інші/не вказали | 0,65 % |
Мовний склад
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:
| Мова | Кількість | Відсоток |
|---|---|---|
| українська | 17457 | 77.78% |
| російська | 4831 | 21.52% |
| білоруська | 38 | 0.17% |
| вірменська | 28 | 0.13% |
| румунська | 9 | 0.04% |
| німецька | 2 | 0.01% |
| інші/не вказали | 79 | 0.35% |
| Усього | 22444 | 100% |
Економіка
Основна галузь економіки міста — промисловість: газовидобувна (представлена підприємством Укргазвидобування). Місто газифіковане мережним і зрідженим газом.
Транспорт
Через місто пролягають автошлях міжнародного значення М18E105 Харків — Сімферополь і залізничні лінії в напрямку Дніпра, Харкова, Полтави й Лозової.
Соціальна сфера і культура
Житловий фонд Берестина становить 396 тис. м², з яких 56 % — громадський. Забезпеченість житлом 14,3 м² на 1 особу. Зелені масиви й насадження Берестина займають 504 га.
Сфера обслуговування й культури представлена 4 загальноосвітніми, музичною, художньою й спортивною школами, 2 лікувальними установами, 16 бібліотеками разом з міською публічною бібліотекою, 7 клубними установами. Є медичний коледж, професійний ліцеї, педагогічний коледж, сільськогосподарський коледж. Працює краєзнавчий музей, молодіжний центр.
Пам'ятники
У місті встановлено меморіальний комплекс «Братські могили», де поховані солдати Червоної армії, що загинули у боях за місто під час Другої світової війни, розстріляні нацистами 47 мирних жителів міста, 96 естонських стрільців, які загинули під Берестином у роки Української революції. Також існують меморіальний комлекс ліквідаторам аварії на ЧАЕС, пам'ятний знак воїнам-інтернаціоналістам, воїнам-прикордонникам, воїнам морського флоту, пам'ятний знак Тризуб на честь 25-ї річниці Незалежності України, пам'ятний знак: літак Су-7, танк Т-34.
Персоналії
- Євстаф'єв Микита Павлович (1814 — 4 (16) серпня 1883) — український лексикограф.
- Томас Стівенс — відомий американський мандрівник, який у 1890 році відвідав місто та написав книгу «Мустангом через Росію» (англ. Through Russia on a Mustang).
- Будяк Юрій Якович (1879—1943) — український письменник та поет, член літературної організації «Плуг».
- Ващенко-Захарченко Олександр Петрович — підполковник Армії УНР:73
- Васильєв Вадим Васильович (1933—2017) — український театральний актор. Народний артист України (1993).
- Крикля Роман Олегович (1991) — український професійний кікбоксер, чемпіон світу.
- Кованько Олександр Сергійович (1893—1975) — український та російський математик, професор, доктор фізико-математичних наук.
- Корчак-Чепурківський Овксентій Васильович (1857—1947) — уродженець міста Берестина, Міністр народного здоров'я Української Народної Республіки.
- Кудрявцев Павло Омелянович — генерал-поручник Армії УНР (посмертно):226.
- Марченков Станіслав Павлович (1994—2024) — старший матрос Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
- Толубко Володимир Федорович (1914—1989) — народився в Берестині. Радянський військоначальник, член ЦК КПРС, Герой Соціалістичної Праці, головний маршал артилерії.
- Мартинович Порфирій Денисович (24 лютого (7 березня) 1856 — 15 грудня 1933) — живописець, графік, фольклорист і етнограф, дослідник кобзарства. 1873—1880 навчався в Петербурзькій академії мистецтв. З ініціативи Мартиновича в Берестині було засновано краєзнавчий музей.
- Копиленко Олександр Іванович (1900—1958) — український письменник.
- Первомайський Леонід Соломонович (справжнє ім'я — Гуревич Ілля Шльомович) (1908—1973) — український письменник. Лауреат Сталінської премії другого ступеня (1946).
- Грінченко В'ячеслав Олександрович (1938—1998) — оперний співак, народний артист СРСР (1980).
- Ревзіна Віра Ісаківна — член Української Центральної Ради.
- Соммер Андрій Йосипович (1897—1966) — Герой Радянського Союзу, генерал майор танкових військ.
- Толубко Володимир Борисович (нар. 1948) — радянський та український військовий діяч, педагог, доктор технічних наук, професор, генерал-полковник, ректор Державного університету телекомунікацій.
- Тимошенко Федір Якимович (1915—1945) — Герой Радянського Союзу.
- Лунін Андрій Олексійович (нар. 1999) — український футболіст, воротар.
- Мудрик Михайло Петрович (нар. 2001) — український футболіст, півзахисник.
Галерея
Джерела та література
- Я. В. Верменич. Красноград [Архівовано 17 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — С. 297. — ISBN 978-966-00-0855-4.
- В. В. Щепіна. Красноград [Архівовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2001–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
- В'ячеслав Труш. - Національно-визвольний рух на Лозівщині у ХХ столітті [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]
- Константиноград (проєкт Викизнание [Архівовано 12 вересня 2014 у Wayback Machine.]) (рос.)
- Інститут історії України, 17 вересня [Архівовано 29 червня 2016 у Wayback Machine.]
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Берестин, Що таке Берестин? Що означає Берестин?