Баратинський Євген Абрамович

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

|Фото=

Баратинський Євген Абрамович
Баратынский Евгений Абрамович
Євген Абрамович Баратинський
Народився	19 лютого (2 березня) 1800(1800-03-02) Вяжля
Помер	29 червня (11 липня) 1844(1844-07-11) (44 роки) Неаполь ·інфаркт міокарда
Поховання	Тихвінське кладовище^d
Країна	Російська імперія
Місце проживання	Казань Москва
Діяльність	поет
Знання мов	російська^[4], італійська, французька і німецька
Рід	Боратинські
Батько	Abram Baratynsky^d
Родичі	Lev Engelhardt^d
Брати, сестри	Sergey Baratynsky^d, Баратинський Іраклій Абрамович і Varvara Baratynskaya^d
У шлюбі з	Anastasiya Baratynskaya^d
Діти	Lev Baratynsky^d і Nikolay Baratynsky^d
Автограф
Сайт	baratynskiy.lit-info.ru
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах  Медіафайли у Вікісховищі

Євген Абрамович Баратинський (рос. Баратынский Евгений Абрамович; *19 лютого (2 березня) 1800(18000302), с. Вяжля — † 29 червня (11 липня) 1844, Неаполь) — російський поет. Навчався в пажеському корпусі в Петербурзі.

Оновив зміст і форму традиційної російської елегії, надав їй глибокого психологізму («Водоспад», 1821; «Дві долі» й «Освідчення», обидві — 1823; «Буря», 1824). В ліриці Баратинського відчутний вплив волелюбних настроїв, що панували в літературних колах, близьких до декабристів.

У поемі «Еда» (1826) Баратинський намагався всупереч романтичній традиції створити звичайні життєві ситуації й характери.

«Катерина» Тараса Шевченка має деякі спільні риси з «Едою» Баратинського. Шевченко згадав цей твір у повісті «Близнецы» поряд з «Катериною» і «Сердешною Оксаною» Григорія Квітки-Основ'яненка у зв'язку з долею героїні своєї повісті Якилини.

Українською мовою окремі вірші Баратинського переклали П. Грабовський («Зима», 1895) і П. Пилипович («Чому невільникам думки про волю милі?», «Мій хист малий, неголосний мій спадок», обидва — 1925). В Україні творчість Баратинського досліджували П. Пилипович, Н. Мазепа, Л. Фрізман.