Атентат

Атентат, замах, убивство (політика) — умисне вбивство політика чи іншої особи, яка займається громадською діяльністю, з політичних, ідеологічних чи військових причин^{[джерело?]}. Здійснюються з метою досягнення політичної мети (перевороту, розколу ворожої організації і т. п.) одинаками, терористичними організаціями та/або спецслужбами держав.

Історія

Першим задокументованим прикладом атентату стало вбивство Гедалії, вавилонського намісника Юдеї, скоєне в 586 до нашої ери і описане пророком Єремією.

Також відомими жертвами були Філіп II Македонський та Гай Юлій Цезар. У Китаї було здійснено замах на Цінь Шихуанді.

У Середньовіччі царевбивство було рідкісним, але пізніше тирановбивство чи вбивство з політичних мотивів стало знову поширене. Так, у XVI столітті були вбиті Вільгельм I Оранський та королі Франції Генріх III та Генріх IV.

У XIX столітті атентати стали застосовувати ліві підпільні організації, що виявилося, зокрема, у діяльності народовольців та вбивстві ними імператора Олександра II.

Серед президентів США та їхніх державних діячів були вбиті Авраам Лінкольн, Джеймс Гарфілд, Вільям Мак-Кінлі, Джон Кеннеді та його брат Роберт.

Вбивство спадкоємця австро-угорського престолу Франца Фердинанда послужило приводом для початку Першої світової війни.

Широку популярність^[що?] здобуло вбивство Лева Троцького, що проживав у вигнанні, здійснене за наказом Йосипа Сталіна.

Широко відоме також невдале «полювання», відкрите владою США на Фіделя Кастро після перемоги Кубинської Революції. Влада США також причетна до вбивства чилійського генерала Рене Шнайдера, а також (непрямо) — капітана першого рангу Артуро Арайя.

Чилійська спецслужба ДІНА (ісп. Dirección de Inteligencia Nacional) під час правління Августо Піночета здійснила вбивства чилійських політиків-емігрантів Карлоса Пратса та Орландо Летельєра, а також замах на Бернардо Лейтона, який через отримані травми був змушений припинити політичну діяльність.

У 1948 році релігійним фанатиком убитий Магатма Ґанді, у 1951 році — прем'єр-міністр Пакистану Ліакат Алі Хан, у 1995 році — прем'єр-міністр Ізраїлю Іцхак Рабин.

Серед прем'єр-міністрів Індії вбита Індіра Ганді у 1984 році та її син Раджив Ганді у 1991 році.

У 1986 році застрелений прем'єр-міністр Швеції Улоф Пальме, а в 1993 від вибуху бомби загинув президент Шрі-Ланки Ранасінгхе Премадаса.

В умовах загострення класової та політичної боротьби найчастіше атентати набували масового характеру. Так, під час першої російської революції 1905-1907 років — з жовтня 1905 по кінець 1906 року революціонерами і терористами вбито та поранено 3611 державних службовців і приватних осіб, за 1907 — понад 4500 осіб, а в перший рік після придушення революції — близько 3900 осіб. Протягом 1908—1910 років зафіксовано близько 20 000 терористичних актів та революційних пограбувань із загибеллю 3783 осіб та 3851 людина.

У XXI столітті жертвами атентатів стали прем'єр-міністр Лівану Рафік Харірі, нідерландський політик Пім Фортейн, прем'єр-міністр Пакистану Беназір Бхутто, президент Гвінеї-Бісау Жуан Бернарду Вієйра, президент Гаїті Жовенель Моїз, прем'єр Японії Абе Сіндзо.

Історія

Див. також