Андерс Йонас Ангстрем

А́ндерс Йо́нас А́нгстрем (швед. Anders Jonas Ångström / Андерс Юнас Онґстрьом; 13 серпня 1814 — 21 червня 1874) — шведський астрофізик, один із засновників спектрального аналізу.

Андерс Йонас Ангстрем
Народився	13 серпня 1814(1814-08-13)^[1]^[2]^[…]  The iron factory Lögdö bruk^d, Тімро, Вестерноррланд, Швеція^[1]
Помер	21 червня 1874(1874-06-21)^[4]^[2]^[…](59 років)  Уппсала^[d], Швеція^[4]
Поховання	Старий цвинтар Уппсали^d^[5]^[6]
Країна	Швеція
Діяльність	фізик, астроном, викладач університету
Alma mater	Університет Уппсала
Галузь	Analiza spektralna^d
Заклад	Уппсальська астрономічна обсерваторія^d Університет Уппсала
Науковий керівник	Henrik Falck^d^[7]
Аспіранти, докторанти	Carl Gustaf Lundquist^d^[7]
Членство	Лондонське королівське товариство Шведська королівська академія наук Французька академія наук Королівське фізіографічне товариство в Лунді Данська королівська академія наук Прусська академія наук
Батько	Johan Ångström^d
Мати	Anna Catharina Thunberg^d
Брати, сестри	Юган Ангстрем Carl Arendt Ångström^d
У шлюбі з	Augusta Carolina Bedoire^d
Діти	Knut Ångström^d Anna Augusta Ångström^d
Нагороди	медаль Румфорда (1872) іноземний член Лондонського королівського товариства^[d] (24 листопада 1870)
Андерс Йонас Ангстрем у Вікісховищі

У 1861 році Ангстрем відкрив наявність водню на Сонці. Його основною роботою стало «Дослідження сонячного спектру» (1868), атлас сонячного спектру, що представив виміри 1 тисячі спектральних ліній із розділенням в одну десятимільйонну міліметра — величину, яка згодом одержала назву «ангстрем». У 1868 році ввів для фраунгоферових ліній у спектрі Сонця замість довільної шкали Кірхгофа природну шкалу довжин хвиль.

Член Лондонського королівського товариства (1870), член-кореспондент Паризької академії наук. У 1872 році був нагороджений медаллю Румфорда.

На честь Ангстрема названо також кратер на Місяці та астероїд.