Існування

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Стаття є частиною циклу про схоластику

Джерела Біблія | Євангеліє Античні учені: Аристотель | Евклід | Птолемей | Платон Отці Церкви: Августин Аврелій | Діонісій Ареопагіт | Іван Дамаскін | Боецій

Течії Томізм | Скотизм | Концептуалізм | Номіналізм | Реалізм | Августинізм | Аверроїзм

Схоластики Рання схоластика: Рабан Мавр | Ноткер Німецький | Гуго Сен-Вікторський | Алкуїн | Йоан Скот Еріугена | Аделард Батський | Іоанн Росцелін | П'єр Абеляр | Гільберт Порретанський | Іоанн Солсберійський | Бернард Шартрський | Амальрік із Бена | Петро Даміані | Ансельм Кентерберійський | Бонавентура | Беренгар Турський | Гійом із Шампо | Давид Динанський | Петро Ломбардський Середня схоластика: Альберт Великий | Тома Аквінський | Дунс Скот | Августин Блаженний | Аверроес | Вітело | Дитрих Фрейберзький | Ульріх Енгельберт | Вінсент із Бове | Жан Жандунський | Роджер Бекон | Роберт Гросетест | Олександр Гельський | Єгидій Римський | Роберт Кілвордбі | Раймунд Луллій | Марсилій Падуанський Пізня схоластика: Альберт Саксонський | Волтер Берлі | Микола Кузанський | Жан Буридан | Нікола Орезмський | Петро д'Альї | Вільям Оккам | Данте | Марсилій Інгенський | Лере Франсуа

Проблематика Проблема Всемогутності | Проблема існування | Дискусія про універсалії | Логіка | Переісточення | Проблема істини | (Вчення про двоїсту істину) | Проблема єдності та множинності (Екземпляризм) | Проблема напередвизначеності | Догматичне богослов'я | Проблема пізнання (Метод Бекона^[en] | Принцип бритви Оккама) | Проблема мислення

Школи Шартрська школа | Саламанкська школа | Оксфордська школа^[en]

Дискурс Філософія Середньовіччя

Неосхоластика^[en] Портал:Католицтво Цей шаблон: переглянути обговорити редагувати

Існува́ння, екзисте́нтність (від екзистенція) — центральне поняття екзистенціалізму, унікальна особистісна сутність людини, що втілює в собі духовну, психоемоційну неповторність особи.

Особистісний характер екзистенції робить її недосяжною для будь-яких логіко-дискурсивних, раціонально-об'єктивних методів пізнавального осягнення. Внаслідок загальності методи виявляються принципово «несумірними» з особистісною (неповторно-унікальною) природою екзистенції. Тому екзистенція, як принципово несумірна із «загальним», речово-предметним об'єктивним світом, з його раціонально-логічною структурою виступає як те, що «не є» (сукупність можливостей, майбутнє та ін., що на них переважно і орієнтована екзистенція як на предмет своїх бажань, задумів, планів, проєктів), як небуття або ніщо.