Ісаков Іван Степанович

Іса́ков Іва́н Степа́нович (вірм. Հովհաննես Սթեփանի Իսակով) (*10 (22) серпня 1894(18940822) сел. Аджикент, Єлизаветпольська губернія  — 11 жовтня 1967, Москва)  — радянський військово-морський діяч вірменського походження, Адмірал флоту Радянського Союзу (1955), Герой Радянського Союзу (1965), начальник Головного штабу Військово-морського флоту СРСР (1946—1947). Лауреат Сталінської премії (1951). Член-кореспондент АН СРСР (1958). Член Спілки письменників СРСР (1964). Депутат Верховної Ради СРСР 1-го скликання.

Ісаков Іван Степанович
вірм. Հովհաննես Ստեփանի Իսակով
Ім'я при народженні	Ованес Исаакян (вірм. Հովհաննես Սթեփանի Իսակով)
Народження	22 серпня 1894(1894-08-22)^[1]^[2]^[…]  Hacıkənd (Gəncə)^d, Єлизаветпольский повіт^d, Єлизаветпольська губернія, Російська імперія^[4]^[5]
Смерть	11 жовтня 1967(1967-10-11)^[6]^[2]^[…](73 роки)  Москва, СРСР^[6]^[4]^[5]
Поховання	Новодівичий цвинтар^[4]
Країна	Російська імперія  СРСР
Приналежність	Російський імператорський флот  Радянська армія
Рід військ	ВМФ СРСР
Освіта	Q4339470? (1917)^[4], Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова (1928)^[4], Санкт-Петербурзький практичний технологічний інститут^[d] і реальне училище
Роки служби	1914—1967
Заклад	Військово-морська академія імені М. Г. Кузнєцова^[4], Побєдитель (есмінець) і Izyaslav^d
Партія	ВКП(б)^[4]
Член	Академія наук СРСР^[7] і Академія наук Вірменської РСР^[8]
Звання	Адмірал флоту Радянського Союзу
Командування	«Ізяслав» «Деятельний» «Іван Виговський» Балтійський флот Військово-морська академія імені К. Є. Ворошилованачальник Головного штабу Військово-морського флоту СРСР
Війни / битви	Перша світова війна Громадянська війна в Росії Друга світова війна
Нагороди
Ісаков Іван Степанович у Вікісховищі

Біографія

Ісаков Іван Степанович народився 10 (22) серпня 1894 року у родині дорожнього техніка Степана Єгоровича Ісаакяна, який русифікував своє прізвище на «Ісаков», і Іди Антонівни Лауер, родом з Дерпту (Естонія). Вірменин. 1913 році закінчив реальне училище в Тифлісі. Того ж року поступив до Санкт-Петербурзького практичного технологічного інституту, але через початок Першої світової війни встигнув завершити лише перший курс.

15 вересня 1914 року закликаний на військову службу до Російського імператорського флоту. В березні 1917 року закінчив Окремі гардемаринські курси, отримавши звання мічман. З травня 1917 року служив на Балтійському флоті ревізором на есмінці «Ізяслав». У жовтні 1917 року нетривалий час брав участь у боях за Моонзундський архіпелаг.

Після захоплення влади більшовиками в Російській республіці Ісаков І. С. продовжував служити на флоті.

У січні 1918 року призначений старшим помічником командира есмінця «Ізяслав», брав участь у Льодовому поході Балтійського флоту. Згодом був помічником командира транспорту «Трансбалт», з липня 1919 — командир сторожового корабля «Кобчик». У лютому 1920 року переведений на Волзько-Каспійську військову флотилію, в березні-червні 1920 року тимчасово командував есмінцем «Деятельний». У складі флотилії брав участь в Ензелійській операції.

З липня 1920 року повернувся на Балтійський флот: командир тральщика «Якір», старший помічник командира есмінця «Побєдитель», з грудня 1920 — старший помічник командира і командир есмінця «Ізяслав».

У листопаді 1922 переведений на Чорне море, служив у Морських силах Чорного моря. З квітня 1923 — старший морський начальник Батумської морської бази. У серпні 1924 року став командиром есмінця «Іван Виговський» (колишній «Корфу»), з жовтня 1925 — помічник начальника штабу берегової оборони МСЧМ з оперативної частини, з квітня 1926 — помічник начальника і начальник оперативного відділу штабу МЧСМ.

З серпня 1928 року — начальник штабу МСЧМ. У 1928 році закінчив курси удосконалення вищого начальницького складу при Військово-морській академії.

З березня 1932 року Ісаков І. С. старший викладач кафедри стратегії і оперативного мистецтва Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова. У травні-червні 1933 — начальник штабу Експедиції особливого призначення № 1, а в червні-жовтні 1933 — командир експедиції особливого призначення № 2 по переводу бойових кораблів з Балтійського моря на Північ по Біломорсько-Балтійського каналу. З жовтня 1933 призначений начальником штабу Балтійського флоту. В серпні 1935 був знятий з посади за загибель підводного човна Б-3, який 25 липня 1935 року під час навчань у Фінській затоці протаранив лінкор «Марат», що призвело до загибелі 55 людей. Знову був направлений у Військово-морську академію імені К. Є. Ворошилова, де був викладачем, потім старшим керівником командного факультету.

З січня 1937 року — знову начальник штабу Балтійського флоту. З серпня 1937 року флагман ІІ рангу Ісаков І. С. став командувачем Балтійського флоту. З січня 1938 по квітень 1939 року — заступник народного комісара Військово-морського флоту СРСР. У червні 1938 — вересні 1939 року начальник Військово-морської академії імені К. Є. Ворошилова.

З квітня 1939 по лютий 1946 — перший заступник народного комісара ВМФ СРСР. Під час радянсько-фінській війні відповідав за взаємодію Балтійського флоту з військами Червоної армії. З жовтня 1940 по червень 1942 року — начальник Головного морського штабу ВМФ.

На момент початку німецько-радянської війни адмірал Ісаков І. С. — перший заступник наркома ВМФ СРСР і начальник Головного морського штабу. Брав активну участь у плануванні та застосуванні радянського флоту. Влітку і осенью 1941 року координував бойові дії Балтійського флоту, Ладозької та Чудської військових флотилій з сухопутними військами. Наприкінці 1941 року брав участь у підготовці Керченсько-Феодосійської десантної операції.

З квітня 1942 року — заступник головнокомандувача військами Північно-Кавказького напряму і Північно-Кавказького фронту, з серпня 1942 — заступник командувача і член Військової Ради Закавказького фронту. На цих постах координував дії Чорноморського флоту і сухопутних військ при обороні Севастополя і в битві за Кавказ.

4 жовтня 1942 року під час Туапсинської операції адмірал Ісаков І. С. був важко поранений під Туапсе — на Гойтхському перевалі машина, в якій знаходилися керівники оборони Кавказу Ісаков І. С., Каганович Л. М. і командувач Закавказького фронту генерал армії Тюленєв І. В., була обстріляна німецьким літаком. У госпіталь пораненого вдалося доставити тільки через 2 доби, коли вже почалася гангрена, йому ампутували ногу і він залишився інвалідом. Проте після тривалого лікування в 1945 році продовжив службу у флоті.

У лютому 1946 року адмірал флоту Ісаков І. С. був звільнений з посади першого заступника наркома ВМФ СРСР і призначений начальником Головного штабу ВМФ СРСР — заступником головкому ВМФ. З лютого 1947 року — заступник Головнокомандувача ВМФ СРСР з вивчення та використання досвіду війни. З травня 1950 року вийшов у відставку за станом здоров'я.

3 березня 1955 року адміралу флоту Ісакову І. С. присвоєне звання адмірал флоту Радянського Союзу.

У лютому 1956 року відновлений на військовій службі і призначений для особливих доручень при міністрові оборони СРСР.

З квітня 1958 року — генеральний інспектор Групи генеральних інспекторів СРСР.

7 травня 1965 року адміралу флоту Радянського Союзу Ісакову Івану Степановичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Член-кореспондент Академії наук СРСР (1958). Почесний член Академії наук Вірменської РСР (1967). Доктор військово-морських наук (1946). Член Географічного товариства АН СРСР. З 1954 по 1957 рік — співробітник, а з 1958 року — заступник голови океанографічної комісії при Президії АН СРСР, в 1955—1958 роках — член Вченої ради Інституту комплексних транспортних проблем АН СРСР.

Див. також

• Вільям Бойл
• Карл Деніц
• Карл Стефан Габсбург
• Ессен Микола Оттович фон
• Френк Джек Флетчер
• Франсуа Дарлан

Твори

• Операции подводных лодок. Т. 1. Л., 1933. Соавт.: Александров А. П.;
• Десантная операция. Л.- М., 1934;
• Операция японцев против Циндао в 1914 г. Изд. 3-е. M-Л., 1941;
• Военно-Морской Флот СССР в Великой Отечественной войне. М.- Л., 1946;
• Морские истории. М., 1970;
• Каспий, 1920 год. М., 1973;
• Морское притяжение. М., 1984;
• Избранные труды. М., 1984