Йоффе Абрам Федорович

Абра́м Фе́дорович Іо́ффе, за деякими джерелами — Йоффе (17 (29) жовтня 1880 , Ромни, Полтавська губернія  — 14 жовтня 1960(1960-10-14) , Ленінград ) — радянський фізик єврейського походження з України, організатор науки, знаний як «батько радянської фізики», академік (1920), віцепрезидент АН СРСР (1926—1929; 1942—1945), творець наукової школи, що дала багатьох видатних радянських фізиків, як-от Анатолій Александров, Яків Дорфман^[ru], Петро Капіця, Ісаак Кікоїн^[ru], Ігор Курчатов, Микола Семенов, Яків Френкель та інших. Член ВАСГНІЛ від 1956 року. Член-кореспондент Геттінгенської (1924) та Берлінської академій наук (1928), Американської академії мистецтв і наук у Бостоні (1958), почесний доктор Каліфорнійського університету (1928), Сорбонни (1945), почесний член Французького, Британського, Китайського фізичних товариств; дійсний член НТШ (1929).

Абрам Федорович Іоффе
Иоффе Абрам Фёдорович
Абрам Федорович Йоффе
Ім'я при народженні	рос. Авраам Израиль-Файвишевич Иоффе^[1]
Народився	17 (29) жовтня 1880^[1]^[2]  Ромни, Полтавська губернія, Російська імперія^[1]
Помер	14 жовтня 1960(1960-10-14)^[2]^[3]^[…](79 років)  Ленінград, РРФСР, СРСР
Поховання	Літераторські мостки
Місце проживання	Ленінград
Країна	Російська імперія→ СРСР
Національність	український єврей
Діяльність	фізик, винахідник
Alma mater	Петербурзький технологічний університет
Галузь	Фізика
Заклад	Ленінградський фізико-технічний інститут
Вчене звання	Професор
Науковий ступінь	Доктор фізико-математичних наук
Науковий керівник	Вільгельм Конрад Рентген
Відомі учні	Капиця Петро Леонідович Семенов Микола Миколайович^[5] Харитон Юлій Борисович Курчатов Ігор Васильович Александров Анатолій Петрович Френкель Яків Ілліч Самойлович Анатолій Григорович Зельдович Яків Борисович Boris Konstantinov^d Раузін Яків Рафаїлович^d Горюнова Ніна Олександрівна
Аспіранти, докторанти	Капиця Петро Леонідович Курчатов Ігор Васильович Ландау Лев Давидович^[6] Раузін Яків Рафаїлович^d Q4478745?
Членство	Леопольдина Російська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Наукове товариство імені Шевченка Геттінгенська академія наук
Відомий завдяки:	«батько радянської фізики»
Діти	Йоффе Валентина Абрамівна^d
Нагороди
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Йоффе Абрам Федорович у Вікісховищі

Біографія

Середню освіту здобув у реальному училищі повітового міста Полтавської губернії Ромни у 1889—1897 роках, де приятелював зі Степаном Тимошенком.

Навчався в Петербурзькому технологічному університеті у 1897—1902 роках.

Стажувався в Мюнхені в лабораторії Вільгельма Рентгена (1902—1906). У 1905 році там же здобув ступінь доктора філософії.

У 1913 році захистив магістерську, а у 1915-му — докторську дисертації. У 1913—1915 роках — професор фізики в Петроградському політехнічному інституті, Гірничому інституті, університеті та інших вишах. Наукові пошуки А. Ф. Йоффе були направлені на експериментальне підтвердження квантування електричного заряду.

У 1918 році Йоффе створив фізико-технічний відділ у Рентгенологічному та радіологічному інституті (пізніше Фізико-технічний інститут). У 1919 році створив Фізико-механічний факультет у Політехнічному інституті. У 1921 році створив Фізико-технічний інститут. У 1932 році створив Фізико-агрономічний інститут. Ініціював створення фізико-технічних інститутів у багатьох промислових центрах СРСР, зокрема у Харкові та Дніпропетровську.

Під час Німецько-радянської війни 1941—1945 років працював у Казані (Татарстан), очолював Військово-морську та Військово-інженерну комісії. У ході повоєнної кампанії проти космополітів 1949—1953 років був звільнений з посади директора Фізико-технічного інституту. У 1952—1955 роках очолював Лабораторію напівпровідників АН СРСР, а від 1955 року — Інститут напівпровідників АН СРСР.

Похований в Санкт-Петербурзі.

Наукова школа

Особливою турботою А. Ф. Іоффе була наукова молодь. Його називали «батьком радянської фізики», «татом Іоффе». Створив наукову школу, яку можна з повним правом порівнювати зі школами Ернеста Резерфорда (Кембридж, Велика Британія) та Макса Борна (Геттінген, Німеччина).

Абрам Йоффе мав визначальний вплив на становлення фізиків: Петра Капіці, Миколи Семенова, Юлія Харитона, Ігоря Курчатова, Анатолія Александрова, Якова Френкеля, Анатолія Самойловича.

Основні праці

Основні наукові досягнення пов'язані з вивченням електричних, фотоелектричних та механічних властивостей кристалів. Він був одним з перших, хто почав досліджувати напівпровідники. Висунув гіпотезу про те, що напівпровідники можуть забезпечити ефективне трансформування енергії випромінювання в електричну енергію (за цим принципом працюють так звані «сонячні батареї»).

• Фізика кристалів, 1929.
• Загальні уявлення сучасної фізики, 1949.
• Фізика напівпровідників, 1957.

Нагороди й почесні звання

• Медаль «Серп і Молот» Героя Соціалістичної Праці (28.10.1955).
• Три ордени Леніна.
• Сталінська премія (1942).
• Ленінська премія (1961).
• Заслужений діяч науки РРФСР.

Пам'ять

• У місті Ромни є вулиця Академіка Йоффе.
• На честь А. Ф. Іоффе було названо кратер Іоффе на Місяці.
• На його честь також названо астероїд 5222 Йоффе.
• Його ім'я присвоєне науково-дослідному суднові «Академік Іоффе».
• У листопаді 1960 року ім'я А. Ф. Іоффе присвоєно Фізико-технічному інституту АН СРСР. У 1964 році перед будівлею ФТІ встановлено пам'ятник вченому, а у великій актовій залі — погруддя.
• Ім'ям А. Ф. Іоффе названо вулицю в одному з районів Берліна — Адлерсхофі (нім. Abram-Joffe Straße).
• 30 жовтня 2001 року площі між головними корпусами Фізико-технічного інституту ім. А. Ф. Іоффе та Політехнічного університету, від якої бере початок вулиця Курчатова, присвоєно назву «Площа академіка Іоффе»