Гольшанський Іван Ольгимонтович

Іван Ольгимонтович Гольшанський (рус. Иван Олкгимонтович, нім. herczog Iwan von Galschan Ougemundes son; пом. опісля 12 лютого 1401) — зрущений литовський князь, близький соратник й свояк Вітовта, «з руки» якого намісникував у Києві на зламі XIV–XV століть, обіймаючи найпрестижнішу посаду, що її міг посідати не Гедимінович.

Іван Ольгимонтович Гольшанський Jonas Algimantaitis Alšėniškis
Княжа печатка, привішена до виданої 19 січня 1390 Вітовтової грамоти-обітниці сплатити усі борги тевтонцям. Овальна, тиснена на темно-жовтому воску, шириною 30 мм, а висотою — 32 мм, щоправда, нижня частина облямівки з ім'ям власника була втрачена. У полі печатки вміщене зображення Богоматері, котра стоїть повернутою направо, в мафорії та гіматіоні, із чітко окресленими складками, німбом навколо голови і піднесеними в молитві догори руками, звідкіль її благословляє Десниця Божа. Обабіч викарбувано по-грецькому епітет Діви Марії — Агіосоритиса, а на обідкові міститься надпис: IBANOBA ПЕЧАТ[…]КИМОNТОВИ(Ч)А.
Намісник київський
1397 — поч. 1400-их
Попередник:	Скиргайло Ольгердович
Наступник:	Юрій Гедигольд
Народження:	не пізніше 1364
Смерть:	після 12 лютого 1401
Рід:	Гольшанські
Батько:	Ольгимонт
Шлюб:	Агрипина Святославівна
Діти:	Андрій, Михайло, Семен, Олександр, Юліана
Медіафайли у Вікісховищі

Життєпис

Уперше він — син балтського нобіля Ольгимонта, власника Гольшан — подибується 29 вересня 1379 року серед найближчих бояр вел. кн. Ягайла, свідків домовлености поміж ВКЛ і Тевтонським орденом об 10-літнім перемир'ї, причім без князівського ще титулу. Навесні 1380 р. Гольшанський взяв участь у з'їзді в Довидішках, на котрім Ягайло уклав договір з хрестоносцями, фактично спрямований проти Кейстута.

Один з радників великого князя литовського Вітовта: виконував його особисті доручення, супроводжував на коронацію Ягайла до Кракова, знаходився поруч під час затвердження на великокнязівському престолі. Їздив з королівським посольством в Москву (1390) з Софією — дочкою Вітовта, майбутньою дружиною великого князя московського Василя. З 1392 року — входив до складу пани-ради. З 1397 — намісник київський. За добру службу отримав Дубровицьке князівство на річці Горинь (притока Прип'яті, басейн Дніпра).

1 січня 1401 року та 5 лютого 1401 року підписався на грамотах про підтвердження польсько-литовської (Віленсько-Радомської) унії. Після цього згадок про нього немає.

Одружився з Агрипиною, дочкою великого князя смоленського Святослава Івановича, сестрою дружини Вітовта Анни. Діти:

• Андрій;
• Михайло (?-1433);
• Семен (?-1433);
• Олександр;
• Юліана, з 1418 — дружина Вітовта.