Васи́ль Дми́трович Єрми́лов (21 березня 1894, Харків — 6 січня 1968, Харків) — український радянський живописець, графік, монументаліст, художник-конструктор, представник українського авангарду; учень Ладіслава Тракала (1873—1951), учасник об'єднань «Блакитна лінія», «Будяк» у 1913–1914 роках, харківської групи «Союз семи» з 1917 року, Асоціації революційного мистецтва України у 1927–1932 роках та Харківської організації Спілки художників України з 1939 року.
| Єрмилов Василь Дмитрович | |
|---|---|
| Народження | 9 (21) березня 1894 Харків, Російська імперія |
| Смерть | 6 січня 1968 (73 роки) |
| Харків, Українська РСР, СРСР | |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Навчання | Харківська державна академія дизайну та мистецтв |
| Вчитель | Тракал Ладіслав Йосипович |
| Діяльність | художник, ілюстратор |
| Напрямок | авангардизм |
| Відомі учні | Йоффе Семен Ісайович, Ке-Ша Інокентій Павлович, Міщенко Григорій Григорович, Зубар Михайло Іванович, Кульбак Дмитро Іванович і Льготак Любов Антонівна |
| Член | СХ СРСР і Національна спілка художників України |
| Роботи в колекції | Музей сучасного мистецтва (Нью-Йорк), Художня галерея Олбрайт-Ноксd і Museum Ludwigd |
| Нагороди | |
| Єрмилов Василь Дмитрович у Вікісховищі | |
Життєпис
Народився 9 [21] березня 1894 року в Харкові. В 1905–1909 роках навчався в Харківській навчально-ремісничій майстерні декоративного живопису у Ладіслава Тракала. Як потім говоритиме його друг Борис Косарєв: «Тракал дав нам все… Все!». У 1910–1911 роках — у Харківській художній школі у Митрофана Федорова, у 1913–1914 роках — у приватній студії Є. Штейнберга, О. Грота, у 1913 році — в Московському училищі живопису, скульптури та архітектури, у 1912—1913 роках — у студії Іллі Машкова, Петра Кончаловського в Москві.
У 1919—1920-х роках малював для «Вікон УкРОСТА». У 1920 році очолював майстерні живопису Харківського заводу художньої індустрії; у 1920—1921 роках — мистецький відділ Всеукраїнського бюро Телеграфного агентства Росії. У 1921—1922 роках викладав у Харківському художньому технікумі, у 1922—1935 та 1963—1967 роках — у Харківському художньому інституті. Серед учнів — Ісак Хотінок. Співпрацював із газетою «Доба конструкції», журналами «Мистецькі матеріали авангарду», «Нове мистецтво».
У 1949 році Єрмилова було виключено зі Спілки художників за космополітизм, але згодом рішення було скасоване.
Помер у Харкові 6 січня 1968 року. Похований у Харкові на Міському кладовищі № 2.
Творчість
Працював у промисловій графіці: розробляв і створював ескізи оформлення упаковок, сірникових коробок, заводських і фабричних марок тощо. Займався обробкою шрифтів, створив новий шрифт. Також малював обкладинки для
- книг
- «Ладомир» Велимира Хлебникова (1920, Харків);
- «Рейд у Скандинавію» Валер'яна Поліщука (1931);
- «Фронтовики» Сави Голованівського (1933, Харків);
- «Цусима» Олексія Новикова-Прибоя (1933, Москва).
- журналів
- «Колосся» — 1918, № 17;
- «Нове мистецтво» — 1927;
- «Авангард» — 1928—1930-ті;
- «Культура і пропаганда» — 1933.
Автор багатьох проєктів: збірних кіосків, агітаційних і книжкових фургонів, трибун-реклам, плакатів, театральних декорацій; станкових робіт — жанрових картин, портретів і пейзажів. Серед робіт:
- цикл офортів «Москва» (1912—1913);
- оформлення площ і вулиць Харкова:
- до 1 Травня (1919—1920);
- до зустрічі делегатів ІІ конгресу Комінтерну (1920);
- монументальний розпис «Сільське господарство. Будівництво. Індустрія» (1920, темпера; Центральний червоноармійський клуб у Харкові);
- розпис вагона агітпоїзда «Червона Україна» (1921);
- плакат «Потухшие паровозы, стоящие фабрики ждут уголь Донбасса» (1921);
- портрети Володимира Леніна, Артема, Моїсея Тевелєва, Тараса Шевченка, Івана Франка на стінах будинків (1921, темпера, трафарет);
- оформлення вистави за драмою Георга Кайзера «Газ-1» у театрі Пролетаркульту у Харкові (1921);
- оформлення Всеукраїнської ювілейної виставки (1927);
- оформлення стінгазет «Генератор», «Канатка», «Студгаз» для павільйону СРСР на міжнародній виставці преси у Кельні (1928, у співавторстві з Лазаром Лисицьким та Олександром Родченком);
- оформлення павільйону УРСР на Виставці досягнень народного господарства у Москві (1937—1938, разом з Анатолієм Петрицьким);
- оформлення громадських споруд:
- цирк (1919);
- Палац піонерів (1934—1935);
- Київський будинок оборони (1935—1936);
- Театральний музей (1940—1941);
- шрифтові плакати вітрини:
- «Маркс — Ленін» (1925, дерево, метал);
- «Ленін» (1925, дерево, метал);
- «Про Леніна» (1925, дерево, метал);
- «Жалобна дата» (1925, дерево, метал);
- серії:
- «Супрематичні композиції» (1920–1930-ті);
- «Графічні композиції» (1920–1930-ті);
- живопис:
- «Гітара» (1919);
- «Дама з віялом» (1919);
- «Кавун» (1920-ті);
- «Арлекін» (1923);
- «Хлопець у кепці» (1930-ті);
- «Теплий день. Люботин» (1944);
- «Після дощу» (1945);
- «Весна на Журавлівці» (1946);
- «Берег моря» (1947);
- «Вечоріє» (1947);
- «Весна» (1949);
- «Пам'ятник осені 1941 року» (1954);
- «Весна на Шатилівці» (1959);
- «Біля шостого ставка. Люботин» (1960);
- «Осінь» (1961);
- «На річці» (1962);
- «Бузкові далі» (1962);
- «Весна. П'ятихатки» (1963);
- графіка:
- «Чаювання» (1912, м'який лак, акватинта);
- «Хорошеве» (1913, м'який лак, акватинта);
- «Жіноча модель» (1913; 1927);
- «Атлет» (1941);
- «Весна на Шатилівці» (1959, акварель);
- «Дружина спить» (1960);
- «Кінець літа. Люботин» (1960, акварель);
Виконав також ряд конструктивістських композицій в техніці асамбляж :
- «Вікно» (1922, контррельєф — дерево, бляха);
- «Портрет» (1923, рельєф — кована мідь, дерево, фібра);
- «Гітара» (1924, рельєф — дерево).
Брав участь у виставках з 1909 року («Товариство харківських художників» і інші). Персональні виставки пройшли у Харкові у 1963, 1969, 1994 роках. Отримав золоту медаль на Міжнародній виставці графіки у Ляйпциґу у 1922 році (за марку «У поміч голодуючим»).
Окремі роботи художника зберігаються у Харківському художньому музеї, Національному художньому музеї України, в музеях США, Німеччини, Франції; продаються на міжнародних аукціонах, як-от Sotheby's.
Фільми
Документальний фільм «Конструктор Василь Єрмілов», режисер Оксана Сигарева (Коклонська)
Вшанування пам'яті
22 березня 2012 року в Харкові відкрився перший центр сучасного мистецтва, який отримав назву «ЄрміловЦентр».
У 2018 році агенція Banda створила брендбук України під назвою Ukraine NOW, основною фірмовою гарнітурою якого став спеціально створений шрифт Ermilov Bold — сучасний масивний геометричний гротеск із особливими скосами у кутах літер. Шрифт названий на честь Василя Єрмілова.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Єрмилов Василь Дмитрович, Що таке Єрмилов Василь Дмитрович? Що означає Єрмилов Василь Дмитрович?