Єресь

Є́ресь (грец. αἵρεσις, «вибір, напрямок, школа, вчення, секта, переконання, осягання») — переконання або вчення, сильно відмінні від загальноприйнятих або традиційних поглядів, зокрема релігійне вчення, сукупність теологічних або релігійних доктрин, ідей, що суперечать визнаному в церкві або релігійній громаді догмату віри (вироблені Вселенськими соборами) або не збігаються з ним, і пов'язане з цим виділення зі складу Церкви нової громади, релігійне вчення, що заперечує основи (догми) та організаційні форми «панівної церкви».

Поняття «єресі» застосовується щодо різних конфесій в релігії християнства, та іноді — для характеристики напрямків інших релігій; відхилення від офіційного віровчення будь-якої релігії.

Часто ставали ідеологічним «прапором» соціально-політичних рухів, засобом вияву опозиційних настроїв певних соціальних кіл щодо існуючого суспільно-політичного ладу й офіційної релігії. До прикладу, спираючись на містичний пантеїзм, де присутня ідея рівності станів, стверджували непотрібність церкви у справі спасіння. Засуджуючи це церква створювала ордени та суди інквізиції.

Засновників єресі називають єресіархами від грец. αἱρεσιάρχης, а прибічників — єретиками грец. αἱρετικός. Впродовж століть єретиків часто переслідували та осуджували на Соборах, оголошували їм анатему і відлучали від Церкви, карали іноді смертю, проти них писалися булли й енцикліки.

З точки зору, наприклад, католицизму єрессю є протестантизм, тоді як православ'я вважається схизмою, розколом.

Поява єретиків та їх єресей було антитезою догматизації та ідеологізації віровчення, виразом його полісемантичності.

Історія виникнення терміна

У Стародавній Греції слово грец. αἵρεσις означало вибір, зокрема вибір філософської школи. Іреней Ліонський вперше вжив його в сучасному значенні, протиставляючи йому слово «ортодоксія». На початку свого існування Християнська церква не мала влади, часто переслідувалася, і не мала сили боротися проти єресей у своїх лавах.

Ситуація змінилася після того як Костянтин Великий проголосив свободу віросповідання Міланським едиктом і сам перед смертю прийняв християнство. Таким чином він додав міць світської влади імператора до влади церковної. 380 року едиктом імператора Феодосія I християнство було проголошене державною релігією Римської імперії. Відтоді єретичні погляди могли каратися на смерть. 385 року відбулася перша страта єретика Присцілліана, звинуваченого в маніхействі та магії.

Остання страта за єретичні погляди відбулася 1826 року. Ним був Каєтано Ріполл, шкільний учитель із Валенсії, що проповідував дуалізм.

Теологічне трактування

З точки зору теології, єрессю є «свідома відмова приймати богоодкровенну істину і слідування помилковому вченню».

Єресі в юдаїзмі

Ортодоксальний юдаїзм розглядав і розглядає погляди євреїв-юдеїв, що відходять від традиційних юдейських принципів віросповідання єретичними. Найдавнішими єретиками для юдеїв були самаритяни.

Юдейські релігійно-політичні течії фарисеїв і садукеїв (Дії 5:17, Дії 15:5, Дії 26:5) були названі сектами.

Юдеї називали перших християн «назорейска єресь»: Дії 24:5. У Вульгаті в зазначеному місці дав.-гр. αἵρεσις перекладене як лат. secta — «секта».

Більш радикальні групи в рамках ортодоксального юдаїзму вважають, що всі юдеї-євреї, які відкидають простий сенс Маймоніда сформульовані у 13-и принципах єврейсько-юдейської віри є єретиками. Таким чином, більша частина ортодоксального юдаїзму вважає реформаторів юдаїзму, реконструкторів юдаїзму і консерваторів юдаїзму єретичними рухами. А також — караїмізм.

Єресі в християнстві

Докладніше: Єресі в християнстві

Апостол Петро казав про «згубні єресі» (2 Петр. 2:1), а апостол Павло помістив «єресі» в один ряд із гріхами чарівництва та ідолопоклонства (Гал. 5:20).

Тенденція протесту проти створення «заможної церкви» виразилась у виникненні ебіонітів, монтаністів, вальденсів, апостоликів тощо. Виразом соціального протесту пригноблених людей проти експлуатації були богоміли, павликіани. Заперечували певною мірою приватну власність, оголошували диявольською структурою державу і офіційну Церкву катари та альбігойці. Заперечували чернецтво й ієрархію стригольники.

Додатково відомі єресі:

• Адопціонізм
• Маніхейство
• Аріанство
• Несторіанство
• Монофізитство (Євтихіанство)
• Монофеліти
• Пелагіанізм
• Жидівствуючі
• Іконоборство
• Толстовство
• Социніанство
• Ніколаїти
• Новаціанізм
• Борборіти (Гностики)
• Савеліанство
• містичний хіліазм (іохаміти)
• Амальрікани
• Оригенізм
• Псілантропізм
• Донатизм
• Філетизм
• Моноенергізм
• Агноіти (Агніти)
• Афтардокетство
• Македонізм
• Аномейство
• Модалізм
• Монархіани
• Тритеїзм
• Адаміти
• Докетизм
• Аполінаризм
• Флагелантство
• Ісохрісти
• Афінгани
• Дамініанство
• Архонтики
• Арнольдисти
• Сіфіани (Сіфіти)
• Офіти
• Маркіонітство
• Каїніти
• Лукіаністи
• Апелеяни
• Акефали
• Авеліти

Єресі в ісламі

В ісламі будь-яка релігійна єресь («біда») суворо засуджується. До того ж єрессю вважається будь-яке нововведення в релігії ісламу. До прихильників єресі використовується терміни «мубтаді» (єретик), «зіндік» (єретик), а також нерідко «кафір-гяур» (невірний Богові) або «мунафік» (таємний невірний Богу).

У даний час найчастіше єретичними називають такі ісламські течії:

• Ісмаїліти
• Алавіти
• Друзи
• Зіндіки

Віра Бахаї вважається ісламською єрессю в Ірані.

У деяких сучасних країнах і регіонах, де шаріат практикують, єресь залишається злочином із застосуванням покарання на смерть. Наприклад, 1989 р. оголошена фетва урядом Ірану, що запропонував нагороду для тих, хто досягне успіху в убивстві Салмана Рушді, чиї роботи були визнані єретичними.

В інших релігіях

Неоконфуціанство було описане як єресь.

Буддійська література згадує гнівне завоювання буддійських єретиків (див. «Падмасамбхава») і існування буддійської теократії.

Відступ від саєнтологічної форми, відмінність від того, що спочатку описав Лафаєт Рональд Габбард вважається «зрадою».

Див. також

Вікіцитати містять висловлювання від або про: Єресь

• Кафір (Гяур)
• Біда
• Єретик
• Свята Інквізиція
• Інквізиція в Новому Світі
• Іспанська інквізиція
• Проти єресей