Миха́йло Григо́рович Іва́нченко (18 листопада 1923, с. Гусакове, Звенигородський район, Шевченківська округа, Київська губернія, УСРР — 14 січня 2015, с. Гусакове, Звенигородський район, Черкаська область) — український письменник, поет, художник і краєзнавець. Член Національної спілки письменників України (2007), лауреат літературна премія ім. В. Симоненка та Літературної премії імені Юрія Горліса-Горського (2012)
| Михайло Григорович Іванченко | |
|---|---|
| Народився | 18 листопада 1923 Гусакове |
| Помер | 14 січня 2015 (91 рік) Гусакове, Звенигородський район, Черкаська область, Україна |
| Країна | СРСР Україна |
| Діяльність | поет, художник |
| Сфера роботи | література[1], поезія[1], образотворче мистецтво[1] і краєзнавство[1] |
| Знання мов | українська[1] |
| Роки активності | з 1947 |
| Членство | Національна спілка письменників України |
| Премії | Василя Симоненка 2007 Літературна премія імені Юрія Горліса-Горського (2012) |
Біографія
Народився 18 листопада 1923 року у селі Гусакове, Звенигородського району Черкаської області. Пережив Голодомор та втрату батька (сотника Вільного козацтва 1918—1919), репресованого і розстріляного у 1938 році.
Змалку спізнав тяжку хліборобську працю, став свідком «розкуркулення» та «колективізації», ледве вижив у Голодомор 1932—1933 років. Тоді загинули сестричка Оля та дід Софрон (усім їм Михайло Іванченко 1990 року на кладовищі Гусакового поставив монумент).
Михайло мріяв навчатися в художній школі, захоплювався поезією.
До початку німецько-радянської війни навчався в Тальнівському агротехнікумі. Після невдалої евакуації технікуму повернувся до рідного села. Арештований поліцаями влітку 1942 року, відправлений у заґратованому вагоні до табору праці поблизу Данії. За втечу сидів у тюрмі в Клоппенбурзі, потім арбайттабір цегельні у селищі Шаррель.
Співпрацював з підпільниками ОУН (СУМ). Публікував вірші в часописах «Дозвілля», «Українська дійсність» та «Голос». Навчався заочно українознавства в Українському технічному господарському інституті (м. Подєбради, Чехія), служив у Радянській армії.
1947 року військовий трибунал за антисталінські й антикомуністичні вірші в емігрантських часописах засудив його на 10 років таборів у Заполяр'ї.
Відбував покарання по штрафних та режимних зонах з вояками УПА, кубанськими та донськими козаками.
Звільнився у 1953 році. Врахували заліки робочих днів (за виконання норми на 150 % знімали 2 дні терміну).
По звільненні працював художником-оформлювачем кінотеатру «Полярник» у Салехарді.
Сталінські табори та багатолітні переслідування не давали можливості реалізуватися творчому генію Михайла Іванченка. Після звільнення працював під «гласним і негласним наглядом» художником-оформлювачем. Закінчив заочний курс малюнка і живопису Московського народного університету мистецтв.
Шість разів Михайла Іванченка як неблагонадійного звільняли з роботи. П'ять разів знімали його картини з виставок, викидали родину з відомчої квартири.
Творчість
Публікував свої краєзнавчі дослідження в українських часописах «Наша культура» та «Наше слово» (Польща), в районній газеті. Захопився краєзнавством та міфологією.
У 1991 р. видав свою першу книжку — «Дивосвіт прадавніх слов'ян» (Київ: Радянський письменник).
У роки незалежності побачили світ його збірки поезій «Полиновий квіт» (Київ, 1998), «Бунчук вітрів» (Київ, 2001), «Осіннє чересло» (Київ: Ратибор, 2007), «Крицеве стремено» (Київ: Ратибор, 2009) та книга «Таємниця нашої прадавнини» (Київ: Молодь, 2000).
Михайло Іванченко — член Всеукраїнського товариства політв'язнів і репресованих, один з організаторів НРУ та «Просвіти» на Звенигородщині й часопису «Тарасове поле». Багато публікувався в часописах «Звенигора» та «Думка». Роман-хроніку «Дума про Вільних козаків» 2006 року випустило у світ видавництво ім. Олени Теліги. 2008 року у видавництві «Відродження» побачили світ «Новели неволі». В 2010 році надрукована книжка «Остарбайтерський вир», а в 2012 році — «Сурма і меч». У рукописах письменник має ще автобіографічні романи, історичні повісті, вірші, гуморески, літературознавчі та мистецтвознавчі дослідження. Але не вистачає коштів, щоб видати свою спадщину.
З 20 квітня 2007 року член Національної спілки письменників України.
Публікації
Науково-популярні книги:
- «Дивосвіт прадавніх слов'ян» — Київ: Радянський письменник, 1991.
- «Таємниця нашої прадавнини» — Київ: Молодь, 2000.
- «Дума про вільних козаків» — Київ: Видавництво ім. О. Теліги, 2006.
- «Новели неволі» -Дрогобич; видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ» 2008.http://ruthenia.info/txt/ika1963/book.pdf
- «Остарбайтерський вир» -Дрогобич; видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ» 2010.http://ruthenia.info/txt/ika1963/Ivanchenko_19.10.2010.pdf
- «Сурма і меч» -Дрогобич; видавнича фірма «ВІДРОДЖЕННЯ» 2012.http://ruthenia.info/txt/vidrodzhenia/surma_i_mech.pdf
Збірки поезій: «Полиновий квіт» (Видавництво СПУ, 1998), «Бунчук вітрів» (К., 2001), «Осіннє чересло» (К., Ратибор, 2007 р.).
Написав більш як 500 статей різного характеру та до різних видань, зокрема в «Український Засів».
Відновив, як редактор, альманах «Плуг», започаткований С. Пилипенко ще у 1922 році.
У рукописах має романи, повісті, новели та інші твори.
Художня діяльність
Перші його роботи ще в зоні порвав оперуповноважений.
Зберігаються у приватній колекції роботи художника, виконані коли йому було далеко за 80-т, зокрема, портрети творців Вільного козацтва: Никодим Смоктій, Семен Гризло та Грицька Іванченка. Михайло Іванченко став одним із героїв фільму «Вільне козацтво» Національної телерадіокомпанії (2009).
На Всесвітньому симпозіумі «Голодомор-33» Михайло Іванченко першим виставив свої малюнки про Голодомор. Його дослідження помістили Володимир Маняк та Лідія Коваленко у книзі «Голод-33» (Київ: Радянський письменник, 1991) та Асоціація дослідників голодоморів в Україні у книзі «Голодомори в підрадянській Україні» (Київ — Львів — Нью-Йорк, 2003).
- Роботи Іванченка
- Князь Володимир Великий, 1980
Нагороди і літературні премії
- М. Г. Іванченко є лауреатом літературної премії ім. Василя Симоненка Черкаської обласної організації НСПУ (січень 2008 р.) за роман-хроніку «Дума про вільних козаків»;
- Лауреат літературної премії ім. Юрія Горліса-Горського історичного клубу «Холодний Яр» (14 жовтня 2012 р.);
- Грамота від об'єднання Рідновірів України (24 серпня 7509 літа).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Іванченко Михайло Григорович, Що таке Іванченко Михайло Григорович? Що означає Іванченко Михайло Григорович?