Узурпація

Узурпація (від лат. usurpare — використовувати) — захоплення влади без законного права. Часто призводить до встановлення нелегітимного державного режиму. Узурпація може відбуватися збройним шляхом або в результаті змови.

Термін може застосовуватися також для позначення неконституційного захоплення влади певним посадовцем чи групою посадовців у немонархічній державі, перевищення повноважень або привласнення собі чужих прав.

Узурпатор (лат. usurpator, від лат. usurpo — захоплюю) — це особа, що незаконно захопила у свої руки владу або присвоїла собі які-небудь чужі права на щось.

Походження терміну

У давнину поняття узурпації виникло як своєрідна форма привласнення влади та спадщини попередників, але воно проявлялося не лише політично, а й символічно — через зміну імен на пам'ятниках, статуях, храмах та стелах. У Стародавньому Єгипті це було досить поширеним явищем: фараон, який прийшов до влади, часто «переписував» історію, замінюючи ім'я свого попередника своїм. Таким чином він намагався встановити безперервність легітимності влади та стерти пам'ять про небажаного попередника.

Особливо поширеним це стало за часів Нового царства, коли зміна імен у картушах чи написах на пам'ятниках сприймалася не просто як акт образи, а як магічне перевтілення — фараон ніби привласнював саму суть влади попередника. З часом узурпація охоплювала не лише написи, а й портретні зображення: риси обличчя попередника стиралися або перероблялися під нового правителя. Ці дії часто межували з практикою «damnatio memoriae» – «прокляття пам'яті», коли ім'я попереднього правителя навмисно стиралося, а його зображення знищувалися, щоб стерти пам'ять про нього з історії.

Відомим прикладом є фараон Тутмос III, який після смерті своєї мачухи, цариці Хатшепсут, узурпував більшість її пам'ятників, прагнучи стерти з пам'яті факт її правління – унікальний для жінки в Єгипті того часу. Пізніше Хоремхеб, останній правитель 18-ї династії, заявив про себе архітектурні досягнення Тутанхамона та Ейє, навіть переробивши їхні колоси та стели. Рамсес II, навпаки, використовував подібні методи не з помсти, а з розрахунку – щоб підкреслити безперервність своєї влади та зміцнити свою владу протягом рекордно тривалого правління.

Наприкінці 19-ї династії фараон Аменемхе продовжив цю традицію, узурпувавши картуші Мернептаха. Однак для сучасних археологів та істориків такі «виправлення історії» стали справжньою знахідкою: завдяки епіграфічному аналізу вдалося простежити, які шари написів були названі першими, а які додані пізніше. Таким чином, узурпація пам'яток стала не лише проявом боротьби за владу, а й своєрідним свідченням того, як єгиптяни розуміли пам'ять, історію та безсмертя через камінь і слово.

Відомі узурпатори

Тутмос III — XV ст.
Аменмес — кінець XIII ст.
Гай Юлій Цезар — 100-44 рр.д.н.е.
Октавіан Август — 63-14 рр.д.н.е.
Ван Ман — 9-23 рр.
Тиберій Клавдій Нерон — 14-37 рр.
Магн Максим — 383-388 рр.
Діоклетіан — 284-305 рр.
Флавій Євгеній — 383-388 рр.
Наполеон Бонапарт — 1799 — 1815 рр.