Суд Європе́йського Сою́зу (офіційно Суд Справедли́вости Європе́йського Сою́зу (ССЄС), іноді Ку́рія; лат. Curia) — судова гілка Європейського Союзу. Розташований у кварталі Кірхберг[en]міста Люксембург в Люксембурзі, ця інституція складається з двох окремих судів: Суд Справедливости та Загального Суду. З 2005 по 2016 рік також існував Трибунал публічної служби. Він має судову систему sui generis, що означає «єдиний у своєму роді», і є наднаціональною інституцією.
| Court of Justice of the European Union, CJEU | |
|---|---|
Палац Суду Справедливості, Люксембург | |
| Вид | Судова гілка влади Європейського Союзу |
| Юрисдикція | Європейський Союз та Північна Ірландія |
| Заснований | 1952 |
| Мови діловодства | Офіційні мови Європейського Союзу |
| Суддів | Суд Справедливості:
|
| Голови різних судових органів | Коен Ленартс (Суд та установа) Марк ван дер Вауд (Загальний Суд) |
| Розташування | місто Люксембург, Люксембург |
| curia.europa.eu | |
Суд Європейського Союзу був заснований відповідно до Угоди про Європейську Спільноту з вугілля та сталі у 1952 році як Суд Європейської Спільноти з вугілля та сталі. З набранням чинности Римськими договорами в 1958 році Суд став спільним інститутом для трьох Спільнот (ЄСВС, ЄЕС, Євроатом). З набранням чинности Лісабонського договору у 2009 році назву Суду було змінено на теперішню.
Відповідно до статті 19 Договору про Європейський Союз «Суд Справедливості Європейського Союзу повинен включати Суд Справедливости, Загальний Суд та спеціалізовані суди».
Таким чином, термін «Суд Справедливости Європейського Союзу» позначає всю судову систему ЄС в сукупності і включає:
- Суд Справедливості — найвища ланка судової системи Європейського Союзу;
- Загальний Суд (раніше Трибунал першої інстанції створений у 1989 році та перейменований Лісабонським договором на Трибунал);
Трибунал публічної служби (створений у 2004 році, припинений у 2016 році) також був елементом судової системи, але, через неспіврозмірність користі від існування та фінансових витрат на утримання, трибунал був розформований, а його функції передані Загальному Суду. Трибунал публічної служби був єдиним спеціалізованим судом, створеним до цього часу.
Історія створення
Суд Європейського союзу був створений у 1952 році як головний Суд Європейської спільноти з вугілля і сталі (з 1958 Суд Європейських співтовариств (СЄС).
Загальний Суд було створено в 1988 році (відомий як Суд першої інстанції), а Європейський трибунал публічної служби — у 2004 році.
З набуттям чинності Лісабонського договору в 2009 році судова система отримала свою нинішню назву (Суд Європейського Союзу), а сам суд було перейменовано в «Суд» (англ. Court of Justice).
Функції
Роль Суду полягає у забезпеченні дотримання права ЄС «у тлумаченні та застосуванні» державами-членами. Для цього Суд виконує такі функції:
- перевіряє законність актів інститутів Європейського союзу;
- забезпечує виконання зобов'язань державами-членами за договорами ЄС;
- інтерпретує право Європейського Союзу на прохання національних судів і трибуналів.
Склад
Європейський суд справедливості складається з трьох основних органів:
Суд Справедливости — розглядає справи направлені від національних судів, певні анулювання та апеляції.
Загальний Суд — розглядає анулювання від фізичних і юридичних осіб і в деяких випадках від урядовців ЄС. На практиці це означає, що цей суд займається спірними питаннями, справами з державної допомоги, торгівлі, сільського господарства та торгових марок.
Трибунал у справах публічної служби — розглядав справи, що стосуються ЄС та його співробітників. Кожен суддя і адвокат взагалі призначається на термін 6 років, спільно з національними урядами. У кожному суді, судді вибирають президента, якого переобирають кожні 3 роки.
До складу суду входить по одному судді від кожної країни ЄС. Таким чином, у Суді представлені національні юридичні системи всіх країн ЄС. Однак з метою підвищення ефективності своєї роботи Суд рідко засідає в повному складі. У Суді також працюють 9 генеральних адвокатів, які виносять вмотивовану точку зору у справах, які розглядаються в Суді. Роблять вони це публічно і неупереджено. Призначаються спільним рішенням урядів-членів ЄС кожні 3 роки по половині складу. Відповідно для генеральних адвокатів — 4 особи; суддів — 13 і 14. Незаангажованість суддів та генеральних адвокатів не підлягає жодному сумніву. Вони мають кваліфікацію та компетенцію, необхідну для призначення на найвищі юридичні посади у власних країнах. Вони призначаються до Суду ЄС за спільною згодою урядів країн ЄС на шестирічний термін з правом повторного призначення.
Звичайно засідання проходять у форматі «Великої палати» з 13 суддів або у форматі палати (колегій) з 5 або 3 суддів.
Організація роботи суду
Справи подаються на реєстрацію, і за кожною справою закріплюються конкретний суддя та генеральний адвокат.
Далі процедура проходить дві стадії: спочатку — письмову, потім — усну.
На першій стадії всі причетні сторони подають письмові заяви, і закріплений за справою суддя складає звіт, у якому узагальнює ці заяви й викладає юридичні обставини справи.
Потім наступає друга стадія — публічні слухання. В залежності від важливості та складності справи такі слухання проходити перед колегією у складі з трьох, п'яти або тринадцяти суддів або за присутності всього Суду. На слуханнях адвокати сторін представляють справу суддям і генеральному адвокату, які можуть вимагати роз'яснень. Генеральний адвокат виносить своє рішення, після чого судді радяться й повідомляють остаточне рішення. Вони не обов'язково погоджуються з думкою генерального адвокату.
Рішення Суду приймаються більшістю голосів і оголошуються на публічних слуханнях. Інші точки зору, що суперечать загальному рішенню Суду, не оприлюднюються. Кожне рішення публікується в день його оголошення.
Типи справ, які розглядає Суд
Суд виносить рішення у справах, які він розглядає. Є п'ять найбільш типових справ:
- преюдиційний запит;
- позови у зв'язку з невиконанням зобов'язань;
- позови про визнання рішень недійсними;
- позови про бездіяльність;
- позови про відповідальність.
Преюдиційний запит
Суди у всіх державах ЄС несуть відповідальність за належне впровадження законодавства ЄС на території своєї країни. Але існує ризик того, що в різних країнах суди по-різному можуть тлумачити закони ЄС.
З метою запобігання цьому існує процедура «преюдиційного запиту». Це означає, що якщо національний суд має якісь сумніви щодо тлумачення чи юридичної сили закону ЄС, він може, а іноді і повинен, звернутися за порадою до Європейського Суду. Така порада надається у формі «попереднього рішення».
Позови у зв'язку з невиконанням зобов'язань
Комісія може ініціювати такий позов, якщо в неї є підстави вважати, що держава — член ЄС не виконує свої зобов'язання відповідно до законодавства ЄС. Такий позов може бути ініційований і іншою державою-членом ЄС.
У будь-якому разі Суд вивчає цю ситуацію і виносить своє рішення. Якщо виявиться, що країна ЄС, яку звинувачують у порушенні, справді припустилася помилки, вона відразу ж повинна виправити ситуацію. В разі, якщо Суд виявить невиконання свого рішення країною-членом ЄС він може накласти на країну штрафні санкції.
Позови про визнання рішень недійсними
Якщо якась країна ЄС, Рада, Комісія або, за певних умов, Парламент вважають, що конкретний правовий акт ЄС не є правомірним, вони можуть звернутися до Суду з проханням його скасувати. Позови про скасування можуть також ініціювати фізичні особи, які звертаються до Суду з проханням скасувати певний закон, оскільки він безпосередньо та негативно впливає на них.
Якщо Суд вважає, що закон про який йдеться, був прийнятий з порушенням відповідної процедури, або якщо він невірно базується на установчих договорах, він може оголосити його недійсним та таким, що не має юридичної сили.
Позови про бездіяльність
Установчі договори вимагають, щоб Європейський Парламент, Рада ЄС та Комісія виносили певні рішення за певних обставин. Якщо вони цього не роблять, держави, інші інституції ЄС та, в окремих випадках, фізичні особи і компанії можуть подати скаргу до Суду, щоб це порушення було офіційно зареєстроване.
Позови про відповідальність
Громадяни або компанії, які зазнали збитків в результаті дій або бездіяльності Співтовариства або його співробітників, можуть подати позов до Суду першої інстанції про одержання компенсації.
Адреса суду
Boulevard Konrad Adenauer, L-2925, Luxembourg
Застосування судової практики Суду Європейського Союзу в Україні
Під час вступу України до Європейського Союзу, українські судові інстанції використовують рішення Суду Європейського Союзу для встановлення змісту положень актів законодавства Європейського Союзу. До вступу України до ЄС, Верховний Суд посилається на судову практику Суду ЄС принаймні в трьох категоріях справ:
- справи, які стосуються енергетичної сфери;
- справи про державну допомогу;
- справи щодо захисту прав інтелектуальної власності.
ДТЕК Західенерго проти НЕК «Укренерго»
Постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/9627/20 є знаковою[en], оскільки вона стала першим випадком, коли найвища судова інстанція України використала рішення Суду Справедливості як основу для тлумачення законодавства.
Попередньо Верховний Суд, розглядаючи складом колегії Касаційного адміністративного суду справу № 640/3041/20, у своїй постанові від 8 вересня 2021 вважав, що рішення Суду Справедливості не є джерелом права, яке застосовується адміністративним судом в розумінні статті 9 Конституції України та статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова ВП ВС від 3 серпня 2022 року у справі «ДТЕК Західенерго проти НЕК «Укренерго»» остаточно вирішило цей різнобій у практиці, надавши рішенням Суду ЄС ширшого використання. ВП ВС роз'яснила, що такий підхід КАС ґрунтувався на вузькому формально-юридичному розумінні джерела права, яке зводиться лише до способів об'єктивації волі суб'єктів правотворчості. На противагу цьому, ВП ВС заявила, що у ширшому розумінні джерела права охоплюють також положення, які дозволяють встановити зміст права. Вона провела аналогію з практикою Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), чиї рішення, хоча і не є формальним законом, слугують для прояснення, захисту та розвитку правил Конвенції (Opuz v. Turkey, No 33401/02).
Отож, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що рішення Суду Європейського Союзу слід розцінювати як такі, що дозволяють встановити зміст положень актів законодавства Європейського Союзу, які імплементовані в Україні, особливо зважаючи на те, що п. 11 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» прямо покладає на суб’єктів владних повноважень і суди обов'язок враховувати рішення Суду ЄС при застосуванні його норм. Подібно до практики застосування рішень ЄСПЛ, врахуванню підлягають принципи, що випливають із його рішень щодо подібних питань, навіть якщо вони стосуються інших держав.
Інші судові справи
Наведена нижче практика (окрім справи ДТЕК Західенерго проти НЕК «Укренерго», де є законодавча вимога врахування рішень Суду ЄС) не є повноцінним застосуванням права Європейського Союзу, а лише прикладом посилання на рішення Суду Справедливості Європейського Союзу.
Дарниця» проти «Лубнифарм»
Послідовність застосування практики Суду Справедливості була підтверджена у сфері інтелектуальної власності.
У справі № 910/13988/20 щодо визнання торговельної марки добре відомою, Верховний Суд obiter dictum (додатково, ілюстраційно) послався на практику Суду Справедливості. Це було зроблено для обґрунтування доктрина «мовчазної згоди» та для того, що певний підхід (допускання використання однакового позначення у складі торговельних марок двома суб'єктами) є нормальною та прийнятною практикою в Європі. Таким чином, рішення Суду Європейського Союзу використовуються не лише з вимогою п. 11 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії», але й як переконливий аргумент для гармонізації національних правових підходів з європейськими стандартами.
Анулювання торговельної марки
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 березня 2025 року у справі № 910/8781/23, Верховний Суд використав практику Суду Справедливості для тлумачення норм Закону України «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг» та статті 198 Угоди про асоціацію.
Справа стосувалася анулювання реєстрації торговельної марки, якщо вона не використовувалася протягом безперервного п'ятирічного періоду. Верховний Суд встановив, що:
- Українські норми відповідають положенням Регламенту (ЄС) № 2017/1001 (стаття 58) щодо торговельної марки ЄС.
- Спираючись на практику Суду Справедливості (наприклад, рішення у справі T-12/20, Markus Schneider v EUIPO), ВП ВС дійшла висновку, що зазначений п'ятирічний строк невикористання не починається наново зі зміною власника торговельної марки.
- Строк повинен обчислюватися з дати публікації відомостей про видачу свідоцтва, при цьому зараховуються періоди використання всіма попередніми власниками.
Цікаві факти
- Річний бюджет Суду європейського союзу становить 378.190.000 Євро (станом на 2015 рік).
- З 1952 року було розглянуто 31750 справ.
- Суд Європейського союзу налічує близько 5537 службовців.
- Середній вік робітників — 45 років.
Див. також
- Єдиний патентний суд
- Примат права Європейського Союзу
- Перелік рішень Європейського Суду Справедливості
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Суд Європейського Союзу, Що таке Суд Європейського Союзу? Що означає Суд Європейського Союзу?