Духовно-лицарські ордени — це організації лицарів, що створювалися під час хрестових походів. У Західній та Центральній Європі військово-чернечі організації лицарів, що створювалися у період хрестових походів в XII–XIII ст. під керівництвом католицької церкви головним чином для хрестових походів і війни з невірними: проти ісламу в Святій землі, в Іспанії, або в Туреччині, або проти язичників в Литві, в Естонії, або в Пруссії з метою поширення католицтва (після Реформації іноді і протестантства). Згодом ордени могли стати світськими.
До духовно-лицарських орденів відносяться ордени: Іоаннитів, Тамплієрів, Тевтонський орден, Орден Алькантара, Орден Калатрави та інших
Членство
Як ченці, члени духовно-лицарських орденів давали обітницю стриманості, послуху, бідності (на практиці ці обітниці нерідко ігнорувалися); як лицарі-феодали вони носили зброю, брали участь у завойовницьких походах. Молодих прихильників називали неофітами. Неофіт повинен був пройти обов'язковий обряд посвячення.
Структура ордену
Структура духовно-лицарських орденів була ієрархічною. Кожен орден очолював довічно обраний і затверджений Папою Великий магістр (гросмейстер). Йому підпорядковувалися начальники «провінцій» (місцевих підрозділів ордена) — пріори, а також маршали (відали фінансами ордена), командори (коменданти замків, фортець) та ін. Вони становили генеральний капітул, що періодично скликався і мав законодавчу владу.
У ордені лицарів-ченців була ієрархічна структура. Головними були брати-лицарі. Далі йшли брати-зброєносці і капелани. На чолі таких орденів стояли Великі магістри, яких обирали на довічний термін. Влада у магістрів була воістину велика. При магістрах перебувала рада з інших вищих посадових осіб, які існували в орденах. Практикувалися періодичні збори генеральних капітулів братів-лицарів. Ордени могли бути розділені по територіях, на яких знаходилися монастирі. Підпорядковувалися ордени лише Папі Римському.
Історія
Завдяки пожертвам, захопленням, лихварським і торговельним угодам духовно-лицарські ордени домоглися великих багатств, стали великими землевласниками, жорстоко експлуатували залежне селянство, і придбали значну економічну і політичну силу. Зі зміцненням в європейських державах централізованої влади духовно-лицарські ордени поступово втратили значення, хоча деякі з них (наприклад, Тевтонський) продовжують існувати.
Список орденів
| Емблема | Назва | Рік заснування | Рік розпуску | Примітки |
|---|---|---|---|---|
| Орден госпітальєрів | 1099 | Існує | Є найдавнішим лицарським орденом | |
| Орден Тамплієрів | 1119 | 1312 | ||
| Орден Святого Лазаря | 1142 | Існує | ||
| Орден Калатрави | 1158 | 1838 | ||
| Орден Сантьяго | 1170 | Існує | ||
| Орден Монжуа | 1173 | 1221 | Був приєднаний до Ордену Калатрави. | |
| Авіський орден | 1176 | 1910 | У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден. | |
| Тевтонський орден | 1193 | Існує | Був розпущений в 1809 під час Наполеонівських війн. Відновлений 1834, як чернечий | |
| Орден Сан-Хорхе де Альфама | 1201 | 1400 | У 1400 р. увійшов до складу Ордени Монтес. | |
| Орден мечоносців ( з 1237 Лівонський орден ) | 1202 | 1237 | У 1237 р. увійшов до складу Тевтонського ордену як Лівонське ландмайстерство тевтонського ордену. | |
| Добринський орден | 1216 | 1235-1240 | ||
| Орден Монтес | 1317 | 1835 | ||
| Орден Христа | 1323 | 1789 | Правонаступник тамплієрів на території Португалії. У 1917 р. відновлений як суто цивільний орден. | |
| Орден Святого Гробу Господнього | 1099 | Існує | ||
| Орден Дракону | 1408 | ~ 1437 | ||
| Орден Святої Марії Вифлеємської | 1459 | Існує | З 1479 припиняє функціонувати як цілісна військова організація. | |
| Орден святого Георгія | 1464 | |||
| Орден Святого Стефана | 1561 | |||
| Орден Святого Духа (організація) | 1578 | 1830 |
Див. також
- Орден (організація)
- Чернечі ордени
- Лицарські ордени
- Хрестові походи
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Духовно-лицарські ордени, Що таке Духовно-лицарські ордени? Що означає Духовно-лицарські ордени?