Дмитро Володимирович Скобєльцин (12 [24] листопада 1892, Петербург — 16 листопада 1990) — російський радянський фізик-експериментатор, фахівець в галузі космічних випромінювань та фізики високих енергій. Академік АН СРСР (1946). Депутат Верховної Ради СРСР 4—8-го скликань.
| Скобєльцин Дмитро Володимирович | |
|---|---|
| Народився | 12 (24) листопада 1892 Санкт-Петербург, Російська імперія[1] |
| Помер | 16 листопада 1990[2](97 років) Ленінград, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Новодівичий цвинтар |
| Країна | Російська імперія СРСР |
| Діяльність | фізик, політик, викладач університету |
| Alma mater | фізико-математичний факультет Санкт-Петербурзького університетуd |
| Галузь | атомна фізика |
| Заклад | Фізичний інститут імені П. М. Лебедєва МДУ |
| Посада | директор і депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук |
| Аспіранти, докторанти | Georgy Khristiansend |
| Членство | Російська академія наук[3] Французька академія наук |
| Нагороди | |
Скобєльцин Дмитро Володимирович у Вікісховищі | |
Біографія
Син Володимира Володимировича Скобєльцина[ru]. Закінчив Тенішевське училище[ru] (1910) і Петроградський університет (1915). Наукову діяльність розпочав з вивчення ефекту Комптона в лабораторіях Петроградського університету і Політехнічного інституту (1916—1937). Працював у ленінградському Фізико-технічному інституті (1925—1939) і Паризькій лабораторії Марії Склодовської-Кюрі (1929—1931).
Професор Московського державного університету ім. М. В. Ломоносова з 1940 року, навесні 1946 р. розпочав читання лекцій з курсу «Радіоактивний розпад і ядерні реакції» для студентів кафедри «Будова речовини». Однак, вже в травні 1946 р. Скобєльцин, за розпорядженням Ради Міністрів СРСР, був відряджений в Нью-Йорк відповідальним референтом Радянського представництва в Комісії Об'єднаних Націй з контролю над атомною енергією. Перебував відповідальним референтом в ООН аж до 1948 року.
У 1948—1960 роках — директор НДІЯФ МДУ. Директор Фізичного інституту ім. П. М. Лебедєва РАН (1951—1972). Член-кореспондент АН СРСР (1939). Академік АН СРСР (1946). Член-кореспондент Французької академії наук (1943).
Був одним з академіків АН СРСР, які підписали в 1973 році лист вчених в газету «Правда» з засудженням «поведінки академіка О. Д. Сахарова». У листі Сахарова звинуватили в тому, що він «виступив з низкою заяв, які ганьблять державний устрій, зовнішню і внутрішню політику Радянського Союзу», а його правозахисну діяльність академіки оцінювали як таку, що «ганьбить честь і гідність радянського вченого».
Д. В. Скобєльцин похований на Новодівочому кладовищі в Москві.
Наукові інтереси
Основні праці з фізики атомного ядра та фізики космічних променів. Першим використав газову камеру Вільсона, вміщену в магнітне поле, для кількісного дослідження Комптон-ефекту і космічних променів. У 1927—1929 роках відкрив заряджені частинки космічних променів і встановив їх появу генетично пов'язаними групами (зливами), заклавши тим самим основи фізики частинок високих енергій. В цих експериментах вперше зареєстрував позитрони, хоча і не зміг довести їх природу (що зробив пізніше Карл Андерсон. З 1945 року займався дослідженням широких атмосферних злив космічних променів. Відкрив спільно з учнями утворення електронно-ядерних злив і ядерно-каскадний процес (Сталінська премія, 1951).
Монографії
- Скобельцын Д. В. Космические лучи, Л. — М., 1936
- Скобельцын Д. В. Парадокс близнецов в теории относительности, — М., 1966
Нагороди
- Герой Соціалістичної Праці (13.03.1969)
- шість орденів Леніна (29.10.1949; 19.09.1953; 23.11.1962; 13.03.1969; 02.12.1972; 17.09.1975)
- орден Жовтневої Революції (24.11.1982)
- два ордени Трудового Червоного Прапора (04.11.1944; 10.06.1945)
- медалі
- Ленінська премія (1982) — за цикл робіт «Дослідження первинного космічного випромінювання надвисокої енергії» (1947—1980)
- Сталінська премія першого ступеня (1951) — за відкриття і вивчення електронно-ядерних злив і ядерно-каскадного процесу в космічних променях, викладені у серії статей, опублікованих у журналах «Доповіді Академії наук СРСР», «Журнал експериментальної і теоретичної фізики» і «Вісник Академії наук СРСР» (1949—1950)
- Золота медаль імені С. І. Вавилова[ru] АН СРСР (1952)
Громадська діяльність
- Депутат Верховної Ради СРСР 4-8-го скликань
- У 1950—1955 рр. — Голова Комітету з Міжнародних Сталінських премій
- Учасник Пагвоського руху вчених за мир
Пам'ять
- Науково-дослідний інститут ядерної фізики ім. Д. В. Скобєльцина
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Скобєльцин Дмитро Володимирович, Що таке Скобєльцин Дмитро Володимирович? Що означає Скобєльцин Дмитро Володимирович?