Сербська кирилична абетка

Кириличні абетки
Слов'янські:
Білоруська
Болгарська
Сербська
Македонська
Російська
Українська
Чорногорська
Неслов'янські:
Казахська
Киргизька
Монгольська
Таджицька
Історичні:
Старослов'янська абетка
Румунська кирилиця
Молдовська кирилиця
* Зазначені лише офіційні абетки держав-членів ООН. Детальніше тут.

Сéрбська кири́лиця, розм. ву́ковиця — абетка для запису сербської мови кириличними буквами. Розроблена на початку XIX ст. сербським мовознавцем Вуком Караджичем, і відтоді не зазнала змін. Паралельно з кирилицею використовують гаєвицю (латиницю, пристосовану до південнослов'янських мов). Станом на 2003 рік сербська абетка містить 30 букв:

Аа	Бб	Вв	Гг	Дд	Ђђ
Ее	Жж	Зз	Ии	Jj	Кк
Лл	Љљ	Мм	Нн	Њњ	Оо
Пп	Рр	Сс	Тт	Ћћ	Уу
Фф	Хх	Цц	Чч	Џџ	Шш

Вуковиця і гаєвиця

Вуковиця	Гаєвиця	Звук	Українська транскрипція
А а	A a	[a]	а (ђа→джя, ља→ля, ња→ня, ја→[ь]я, ћа→чя)
Б б	B b	[b]	б
В в	V v	[v]	в
Г г	G g	[g]	ґ
Д д	D d	[d]	д
Ђ ђ	Đ đ	[ʥ]	джь (ђа→джя, ђе→джє, ђи→джі, ђо→джьо, ђу→джю)
Е е	E e	[e]	е
Ж ж	Ž ž	[ʒ]	ж
З з	Z z	[z]	з
И и	I i	[i]	и (після «ш», «щ», «ц», «ч»), і (у більшості випадків), ї (після голосних)
Ј ј	J j	[j]	й (напочатку слова і після голосних: ја→я, је→е, ји→и, јо→йо, ју→ю; після приголосних: ја→ья, 'я, је→ьє, ји→ьї, јо→ьйо, ју→ью, ''ю)
К к	K k	[k]	к
Л л	L l	[l]	л
Љ љ	Lj lj	[ʎ]	ль (ља→ля, ље→ле, љи→лі, љо→льо, љу→лю)
М м	M m	[m]	м
Н н	N n	[n]	н
Њ њ	Nj nj	[ɲ]	нь (ња→ня, ње→не, њи→ні, њо→ньо, њу→ню)
О о	O o	[o]	о (ђо→джьо, љо→льо, њо→ньо, јо→йо, ћо→чьо напочатку слова і після голосних, ьйо після приголосних)
П п	P p	[p]	п
Р р	R r	[r]	р
С с	S s	[s]	с
Т т	T t	[t]	т
Ћ ћ	Ć ć	[ʨ]	чь (ћа→чя, ће→чє, ћи→чі, ћо→чьо, ћу→чю)
У у	U u	[u]	у (ђу→джю, љу→лю, њу→ню, ју→[ь]ю, ћу→чю)
Ф ф	F f	[f]	ф
Х х	H h	[x]	х
Ц ц	C c	[ʦ]	ц
Ч ч	Č č	[ʧ]	ч
Џ џ	Dž dž	[ʤ]	дж
Ш ш	Š š	[ʃ]	ш

Паралельно з вуковицею в Сербії і Чорногорії використовується латинський алфавіт «гаєвиця» (див. у правій колонці), який є також хорватським алфавітом.

• при транскрипції прізвищ (на відміну від географічних назв) може не бути передано відмінність між м'яким А і твердим Я, а саме, замість правил ђа → джя, ђо → джьо, ђу → джю використовуються ђа → джа, ђо → джо, ђу → джу (Ђукановіћ → Джуканович і т. ін.);
• замість јо → йо (після голосних) / ьо (після приголосних) зустрічається і передача јо → е, особливо у випадках з прозорою слов'янської етимологією;
• поряд з ља → ля, ље → ле, ња → ня, ње → не зустрічається передача зі вставкою розділового м'якого знака (ља → лья, ље → льє, ња → нья, ње → ньє): Цетиње → Цетинє.

Див. також

• Славиця
• Гаєвиця