Петро́ Микола́йович Поспє́лов (20 червня 1898, селище Кузнецово Корчевського повіту Тверської губернії, тепер місто Конаково Тверської області — 22 квітня 1979, місто Москва, Російська Федерація) — радянський партійний діяч. Герой Соціалістичної Праці (1958). Лауреат Сталінської премії І ступеня (1943). Академік АН СРСР (23 жовтня 1953, член-кореспондент 4 грудня 1946). Член Центральної контрольної комісії ВКП(б) у 1930—1934 роках, член Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б) у 1934—1937 роках. Член ЦК КПРС (1939—1971). Секретар ЦК КПРС (5 березня 1953 — 4 травня 1960). Кандидат у члени Президії ЦК КПРС з 29 червня 1957 по 17 жовтня 1961 року. Депутат Верховної Ради СРСР 2—6-го скликань. Депутат Верховної Ради УРСР 4-го скликання (1955–1959).
| Поспєлов Петро Миколайович | |
| Народження: | 20 червня 1898[1] Конаково, Корчевський повітd, Тверська губернія, Російська імперія |
|---|---|
| Смерть: | 22 квітня 1979 (80 років) Москва, СРСР |
| Поховання: | Новодівичий цвинтар |
| Країна: | Російська імперія СРСР |
| Освіта: | Інститут червоної професури |
| Ступінь: | доктор історичних наук |
| Партія: | КПРС |
| Нагороди: | Золота медаль імені Карла Марксаd |
| Медіафайли у Вікісховищі | |
Біографія
Народився в родині конторного службовця. Революційну роботу розпочав у Твері гімназистом. З жовтня 1914 по вересень 1916 року працював репетитором у Твері. У 1916 році закінчив Тверську гімназію.
Член РСДРП(б) з березня 1916 року.
З жовтня 1916 по березень 1917 року — конторник заготівельного пункту земської управи в селі Кожухово Корчевського повіту Тверської губернії та в місті Москві.
У 1917 році закінчив перший курс Московської сільськогосподарської академії.
З 1917 року — на партійній і профспілковій роботі в Твері. З травня по серпень 1917 року — агітатор-пропагандист Тверського районного партклубу. З вересня 1917 по травень 1918 року — секретар, інструктор Тверської губернської організації профспілки текстильників.
На початку Громадянської війни за рішенням ЦК РКП(б) був направлений на Урал для ведення підпільної роботи. Після повалення в Челябінську радянської влади, з червня 1918 по січень 1919 року — учасник більшовицької підпільної організації; діловод, секретар, член центрального бюро профспілок, організатор скликання «робітничого союзу», секретар примирної камери, яка вирішувала конфлікти між робітниками і підприємцями міста. У січні — лютому 1919 року — конторник, рахівник контори «Продшлях» у Челябінську.
З лютого по березень 1919 року служив рядовим 12-ї Уральської стрілецької дивізії Східного фронту Російської армії адмірала Колчака. У квітні 1918 року заарештований, «поїздом смерті» відправлений в Олександрівський централ. З червня по липень 1919 року перебував під наглядом у тифозному ешелоні 12-ї Уральської стрілецької дивізії в Челябінську і Томську.
У серпні 1919 — травні 1920 року — рахівник контори «Продшлях» у місті Омську. Брав участь у партизанському русі в Сибіру.
У червні 1920 — січні 1922 року — член президії, завідувач відділу культури Тверської губернської ради профспілок. У січні 1922 — жовтні 1923 року — член бюро Тверського міського комітету РКП(б),завідувач агітаційно-пропагандистського відділу Тверського губернського комітету РКП(б).
У листопаді 1923 — травні 1924 року — завідувач Новгородського губернського відділу народної освіти.
З травня 1924 року — в апараті ЦК ВКП(б) у Москві. У травні 1924 — лютому 1926 року — інструктор агітаційно-пропагандистського відділу ЦК ВКП(б).
У лютому 1926 — лютому 1927 року — слухач курсів марксизму-ленінізму при Комуністичній академії.
У вересні 1927 — червні 1930 року — слухач економічного відділення Інституту червоної професури в Москві.
У червні — жовтні 1930 року — літературний працівник, член редколегії редакції журналу «Більшовик» у Москві.
У жовтні 1930 — липні 1931 року — керівник групи Центральної контрольної комісії ВКП(б).
У липні 1931 — лютому 1934 року — у редакції газети «Правда»: член редколегії та завідувач відділу партійного життя.
У лютому 1934 — жовтні 1937 року — керівник групи друку Комісії партійного контролю при ЦК ВКП(б).
У жовтні 1937 — листопаді 1938 року — заступник завідувача відділу партійної пропаганди і агітації ЦК ВКП(б). У листопаді 1938 — березні 1939 року — заступник завідувача відділу пропаганди і агітації (усної та друкованої) ЦК ВКП(б). З 31 березня 1939 по вересень 1940 року — 1-й заступник начальника Управління пропаганди і агітації ЦК ВКП(б).
Брав участь у підготовці «Короткого курсу історії ВКП(б)». Один з авторів-упорядників книги «Йосип Віссаріонович Сталін. Коротка біографія» (1947).
У вересні 1940 — 20 липня 1949 року — головний редактор газети «Правда».
У липні 1949 — липні 1952 року — директор Інституту марксизму-ленінізму при ЦК ВКП(б).
У липні 1952 — березні 1953 року — заступник головного редактора газети «Правда».
У цей період активно брав участь у написанні статей, які прославляють Сталіна і фальсифікують історію партії і громадянської війни. У роки німецько-радянської війни передав разом з колективом інших лауреатів (всього 15 осіб) Сталінську премію у Фонд оборони.
5 березня 1953 — 4 травня 1960 року — секретар ЦК КПРС.
4 травня 1960 — 25 січня 1961 року — член Бюро ЦК КПРС по РРФСР.
25 січня 1961 — травень 1967 року — директор Інституту марксизму-ленінізму при ЦК КПРС. Редактор багатотомної «Історії КПРС». Керівник авторського колективу, який підготував офіційну біографію Леніна.
З вересня 1963 по 22 квітня 1979 року — член Президії Академії Наук СРСР. З травня 1967 по квітень 1979 року — голова Ради із організації комплектування і використання документальних матеріалів Академії Наук СРСР.
Помер 22 квітня 1979 року. Похований у Москві на Новодівичому кладовищі (ділянка № 9).
Нагороди та премії
- Герой Соціалістичної Праці (1958)
- шість орденів Леніна (13.06.1945; 19.06.1948; 19.06.1958; 19.06.1968; 17.09.1975; 29.06.1978)
- орден Жовтневої Революції (20.07.1971)
- орден Вітчизняної війни I ступеня (23.09.1945)
- орден Дружби народів (22.06.1973)
- Сталінська премія першого ступеня (1943) — за наукову працю «Історія Громадянської війни в СРСР», том 2 (1942)
- Золота медаль імені Карла Маркса від АН СРСР (1972)
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Поспєлов Петро Миколайович, Що таке Поспєлов Петро Миколайович? Що означає Поспєлов Петро Миколайович?