Володи́мир Іва́нович Петре́нко — кандидат технічних наук (2000), чл. НП; ВАТ «Київметробуд», голова правління (з 03.1987); президент Укр. держ. корпорації з будівництва метрополітенів і тунелів (Укрметротунельбуд) (з 02.1992); деп. Київ. міськради (з 04.2006), чл. фракції «Народний блок Литвина».
| Володимир Іванович Петренко | |||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 1 березня 1944 (81 рік) село Кийлів, Бориспільський район, Київська область | ||||||||||||
| Громадянство | СРСР→ Україна | ||||||||||||
| Діяльність | політик | ||||||||||||
| Автограф | |||||||||||||
| Нагороди | |||||||||||||
Життєпис
Народився 1 березня 1944 (с.Кийлів, Бориспільський район, Київська область); укр.; батько Іван Михайлович (1913–1998); мати Поліна Сергіївна (1919–2001); дружина Ганна Іванівна (1947) — пенс.; дочка Ірина (1978) — економіст; дочка Тетяна (1980) — менеджер; дочка Олена (1983).
Освіта: Київ. автомобільно-дорожній інститут, дорожньо-буд. ф-т (1963–1971), інж.-будівельник, «Мости і тунелі»; канд. дис. «Розробка та обґрунтування параметрів нових технологій проходки виробок великого перерізу в складних інженерно-геологічних умовах.» (2000, Нац. гірнича академія України).
03.1998 — канд. в нар. деп. України, виб. окр. № 221, м. Київ. З'яв. 58,1%, за 1,8%, 10 місце з 28 прет. На час виборів: голова правл. ВАТ «Київметробуд», президент Укр. держ. корпорації з будівництва метрополітенів та тунелів.
З 10.1961 — черговий слюсар, Київ. завод «Червоний ґумовик». З 11.1963 — служба в армії. З 09.1966 — студент, Київ. автомобільно-дорожній інститут. З 10.1971 — змінний маркшайдер, з 10.1974 — начальник зміни БМУ-4, з 04.1975 — начальник дільниці БМУ-4, з 10.1979 — начальник дільниці БМУ-6, з 01.1980 — гол. інженер БМУ-6, з 12.1983 — гол. інженер тунел. загону № 14, з 10.1986 — начальник тунел. загону № 4, з 03.1987 — начальник, Упр. будівництва Київ. метрополітену «Київметробуд». З 12.1994 — голова правл., ВАТ «Київметробуд». Деп. Київ. міськради нар. деп. (1987–1994). Академік Академії будівництва України (1996). Був чл. Укр. партії «Єдність».
Автор (співав.) понад 30 наук. праць, зокрема 4 патентів.
Нагороди
- Звання Герой України з врученням ордена Держави (13 жовтня 2004) — за визначний особистий внесок у розвиток транспортної інфраструктури столиці України — міста Києва, впровадження сучасних технологій метробудування, багаторічну самовіддану працю
- Орден «За заслуги» I ст. (16 квітня 1999) — за значний особистий внесок у будівництво Київського метрополітену, впровадження нових технологічних і конструктивних рішень
- Орден «За заслуги» II ст. (30 грудня 1996) — за вагомий особистий внесок у розвиток метробудування, забезпечення спорудження і введення в дію п'ятої черги Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену
- Почесна відзнака Президента України (29 грудня 1994) — за значний особистий внесок у будівництво та дострокове введення в експлуатацію дільниці Сирецько-Печерської лінії Київського метрополітену від станції «Осокорки» до станції «Харківська»
- Державна премія України в галузі науки і техніки 2012 року — за розробку та впровадження нових ресурсозберігаючих і техногенно безпечних технологій будівництва метрополітенів і тунелів в Україні (у складі колективу)
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «20 років незалежності України» (19 серпня 2011) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний та культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові здобутки та багаторічну сумлінну працю
- Заслужений будівельник України (1992).
- Орден «Знак Пошани» (1986).
- Медалі «Двадцять років Перемоги у Великій Вітчизняній війні 1941–1945 рр.» (1965), «В пам'ять 1500-річчя Києва» (1982), «Ветеран праці» (1992).
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (2016).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Петренко Володимир Іванович, Що таке Петренко Володимир Іванович? Що означає Петренко Володимир Іванович?