Олександр Янушович Заславський (бл. 1578 — 14 листопада 1629) — сенатор Речі Посполитої, волинський каштелян, брацлавський і київський воєвода, житомирський староста. Покровитель римо- та греко-католицької церков, спадкоємець Острозького князівства.
| Олександр Янушович Заславський | |
|---|---|
| Народився | бл. 1578 |
| Помер | 14 листопада 1629 Львів, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита[1] |
| Підданство | Річ Посполита |
| Національність | русин |
| Alma mater | Інгольштадтський університетd, Падуанський університет і Болонський університет |
| Знання мов | польська |
| Титул | князь |
| Посада | Брацлавський воєвода[1], київський воєвода[2], волинський каштелян[d][3] і староста Житомирськийd[1] |
| Рід | Заславські[1] |
| Батько | Януш Янушович Заславський[4] |
| Мати | Олександра Заславська[4] |
| У шлюбі з | Єфросина з Острозьких |
| Діти | Франциск, Кароль, Януш Василь, Костянтин Олександр, Владислав Домінік, Януш Ісидор, Сузанна, Констанція |
Життєпис
Народився близько 1578 року в сім'ї князя Януша Заславського і княгині Олександри з Сангушків.
Впродовж 12 років студіював науки в університетах Німеччини, Нідерландів, Франції та Італії.
У своїх володіннях займався будівництвом. Спричинився до розбудови Новозаславського замку, в якому мешкав, будівництва Луцької брами в Дубному, добудови монастиря бернардинів у Заславі. Надав кошти, зокрема, для кляштору домініканців Ляхівців.
Дерманський монастир розташовувався у межах володінь брацлавського воєводи Олександра Заславського, який коротко перед 1627 роком навернувся до католицтва. Князь спільно з київським митрополитом Йосифом Велямином Рутським сприяли переходу його архимандрита Мелетія Смотрицького до унії.
Олександрові Заславському присвячені твори письменника-полеміста Мелетія Смотрицького «Apologia peregrinatiey do kraiów wschodnych» (1628) та «Paraenesis albo napomnienie» (1629).
Помер 14 листопада 1629 року у Львові, де брав участь в з'їзді греко-католиків. Труна з тілом князя Олександра Заславського стояла у львівській фарі до зими, потім її перевезли й поховали в рідному Заславі. З 1630-х прах спочивав у родинній крипті в храмі святого Івана Хрестителя.
У варшавській бібліотеці оо. Капуцинів зберігаються книги з приватної бібліотеки Олександра Заславського, зокрема: лат. Joan Herdani. De quatuor summis inferiis libri tres. Argentorati 1556; Opus chronologicum… auctore Jacobo Gordono Lesmoreo. Scoto. Societatis Jesu doctore theologo. Coloniae 1614; Petri Matthaei. Historiarum Franciae continuatarum… interprete Johanne Friderico Salveldt. Darmstadino. Francofurti 1613. Ймовірно, що до варшавської бібліотеки книги потрапили через бібліотеку монастиря оо. Капуцинів в Острозі. У острозькому Музеї книги та друкарства зберігається лат. Thesaurus Polonolatinograecus seu Promptuarium linguae Latinae et Graecae (1621) з суперекслібрисом Олександра Заславського.
У Державному архіві у Кракові, відділі на Вавелі, в архіві Санґушків, зберігається унікальний копіярій листів князя Олександра Заславського за 1616–1628 роки. Введені до наукового обігу Броніславом Горчаком 1902 року. Копіярію листів Олександра Заславського немає аналогів в збереженій епістолярній спадщині Речі Посполитої.
Уряди (посади)
Волинський каштелян (1605–1613), житомирський староста (1609–1627), брацлавський (1613-1628) та київський (1628—1629) воєвода.
Родинні зв'язки
Олександр Янушович був пошлюблений з Єфросиною Янушівною Острозькою (1605). Мав восьмеро дітей: Франциска, Кароля, Януша Василя, Костянтина Олександра, Владислава Домініка, Януша Ісидора, Сузанну, Констанцію. На хрещених батьків для своїх дітей запрошував убогих і жебраків.
| Олександра Григорівна Ходкевичівна | Роман Федорович Санґушкович | Маріанна Петрівна Чапличівна-Шпановська | Януш Кузьмич Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Олександра Романівна Санґушківна | Януш Янушович Заславський | ||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
| Олександр Янушович Заславський | |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Цікаві факти
Під час конфлікту львівського бургомістра Бартоломея Уберовича зі шляхтичем С. Немиричем, коли останній викрав похилого віку Бартоломея Уберовича, Ян Юлій Лоренцович попросив допомоги у князя Олександра Заславського. Той надав роту жовнірів, які проходили через Львів, Ян Юлій Лоренцович на їх чолі кинувся в погоню за С. Немиричем, догнав за три милі після Заслава та відбив Уберовича. Немирича було піймано, сковано та відправлено за замок у Заславі.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Олександр Заславський, Що таке Олександр Заславський? Що означає Олександр Заславський?