Була́т Ша́лвович Окуджа́ва (рос. Булат Шалвович Окуджава, нар. 9 травня 1924, Москва — пом. 12 червня 1997, Кламар, Франція) — радянський і російський поет, прозаїк, сценарист, співак, бард, композитор. Лауреат Державної премії СРСР (1991). Член Спілки письменників СРСР (1962—1991). Учасник німецько-радянської війни.
| Булат Шалвович Окуджава | |
|---|---|
| Народився | 9 травня 1924 Москва |
| Помер | 12 червня 1997 (73 роки) Париж |
| Поховання | Ваганьковське кладовище |
| Країна | СРСР Росія[1] |
| Національність | грузин |
| Місце проживання | Москва |
| Діяльність | сценарист, поет, актор, співак, письменник, композитор, прозаїк-романіст, гітарист, автор пісень, автор-виконавець, поет-пісняр, філолог, прозаїк, новеліст |
| Alma mater | філологічний факультет Тбіліського університетуd |
| Знання мов | російська[2] |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Роки активності | 1946 — 1997 |
| Жанр | авторська пісня, поезія, проза і нарис |
| Партія | КПРС |
| Батько | Окуджава Шалва Степанович |
| Мати | Налбандян Ашхен Степанівна |
| Нагороди | Золотий вінець (1967) |
| IMDb | ID 0645768 |
| |
Автор близько двохсот пісень, написаних на власні вірші, один із найяскравіших представників жанру авторської пісні.
Життєпис
Дитинство та юність
Народився в Москві 9 травня 1924 року, в сім'ї більшовиків, які приїхали з Тифліса для партійного навчання в Комуністичній академії. Батько — Шалва Степанович Окуджава, партійний діяч; мати — Ашхен Степанівна Налбандян, вірменка, родичка вірменського поета Ваана Теряна. Дядько, Володимир Окуджава, був анархістом-терористом та втік з Російської імперії після невдалої спроби замаху на губернатора Кутаїсі. Згодом він фігурував у списках пасажирів «пломбованого вагона», який доставив Леніна, Зінов'єва та інших революційних діячів зі Швейцарії до Росії у квітні 1917 року.
Прадіда по батьковій лінії звали Павло Перемушев. Він приїхав до Грузії в середині XIX століття, попередньо відслуживши 25 років у нижніх чинах і отримавши за це земельний наділ у у Кутаїсі. «Хто він був — чи то споконвічний русак, чи то мордвін, чи то єврей з кантоністів — відомостей не збереглося, дагеротипів також» — писав Окуджава. Працював кравцем, був одружений із грузинкою Саломеєю Медзмарашвілі. У шлюбі народилися три доньки. Старша з них — Єлизавета — вийшла заміж за Степана Окуджаву, писаря. у них було восьмеро дітей, серед них — Шалва Степанович.
Невдовзі після народження Булата його батька направили до Грузії на партійну роботу. Мати ж залишилася в Москві, працювала в партійному апараті. Навчатися Булата відправили до Тифліса — у російський клас 43-ї тбіліської середньої школи.
Батько було підвищено до секретаря Тифліського міськкому. Через конфлікт з Л. Берією він звернувся з проханням до С. Орджонікідзе з проханням перевести його на партійну роботу до Росії. Був переведений на Урал — парторгом на будівництво вагонобудівного заводу в Нижньому Тагілі. Згодом став першим секретарем Нижньотагільського міськкому партії й перевіз до себе родину. Булат також туди приїхав і почав навчатися у школі № 32.
У 1937 році батька Окуджави заарештували у зв'язку з «троцькістською справою» на Уралвагонстрої. Заарештований директор заводу Л. М. Мар'ясін дав свідчення, що у серпні 1934 року він і Окуджава нібито намагалися організувати замах на наркома важкої промисловості Орджонікідзе під час його приїзду на підприємство..
4 серпня 1937 року Шалву Степановича Окуджаву було розстріляно, двох його братів також стратили як «прибічників Троцького».
Незабаром після арешту батька, у лютому 1937 року, мати, бабуся та Булат переїхали до Москви. Першим місцем проживання в Москві стала комунальна квартира за адресою вулиця Арбат, будинок 43, кв. 12.
Мати Окуджави була заарештована в Москві у 1938 році та заслана до Карлагу, звідки повернулася в 1947 році. Сестру батька, Ольгу Окуджаву (дружину поета Галактіона Табідзе) було розстріляно під Орлом у 1941 році.
У 1940 році Булат Окуджава переїхав до родичів у Тбілісі. Навчався, потім працював на заводі учнем токаря.
Німецько-радянська війна
У квітні 1942 року Булат Окуджава домагався дострокового призову до армії. Був призваний після досягнення 18-річного віку в серпні 1942 року та направлений до 10-го окремого запасного мінометного дивізіону.
Після двомісячної підготовки з жовтня 1942 року воював на Закавказькому фронті як мінометник у кавалерійському полку 5-го гвардійського Донського кавалерійського козачого корпусу. 16 грудня 1942 року під Моздоком був поранений.
Після шпиталю до діючої армії не повернувся. З січня 1943 року служив у 124-му стрілецькому запасному полку в Батумі, а згодом — радистом у 126-й гаубичній артилерійській бригаді великої потужності Закавказького фронту, що в цей час прикривала кордон із Туреччиною та Іраном.
Демобілізований у березні 1944 року у званні гвардії червоноармійця. Був нагороджений медалями «За оборону Кавказу» та «За перемогу над Німеччиною»
Після демобілізації повернувся до Тбілісі.
Освіта та педагогічна робота
У 1945 році вступив на філологічний факультет Тбіліського університету. Після закінчення університету
Отримавши диплом у 1950 році, два з половиною роки працював учителем у селі Шамордіно Калузької області.
З лютого 1952 року до кінця 1953 року працював учителем російської мови та літератури у калузькій вечірній школі.
З січня 1955 до листопада 1956 року співпрацював у калузькій газеті «Молодой ленинец» («Молодий ленінець») (меморіальна дошка на будівлі редакції Площа Старий Торг, буд. 6).
Поет, бард
Перша пісня Окуджави «Нам у холодних теплушках не спалось» (1943) — належить до періоду його служби в артилерійській бригаді, текст пісні не зберігся. Друга — «Неистов и упрям» — була написана у 1946 році. Вірші Окуджави вперше з'явилися в гарнізонній газеті Закавказького фронту «Боец РККА» («Боєць РСЧА»), спочатку під псевдонімом А. Долженов.
У 1956 році випустив свою першу збірку поезії «Ліріка».
У 1956 році переїхав до Москви і почав виступати зі своїми піснями, швидко здобуваючи популярність. До цього періоду (1956—1967) належать багато відомих пісень Окуджави:: «На Тверском бульваре» («На Тверському бульварі»), «Песенка о Лёньке Королёве» («Пісенька про Льоньку Корольова»), «Песенка о голубом шарике» («Пісенька про блакитну кульку»), «Сентиментальный марш», «Песенка о полночном троллейбусе» («Пісенька про опівнічний тролейбус»), «Не бродяги, не пропойцы» («Не волоцюги, не п'яниці»), «Московский муравей» («Московський мураш»), «Песенка о комсомольской богине» («Пісенька про комсомольську богиню») та ін.
У 1961 році в Харкові відбувся перший в СРСР офіційний вечір авторської пісні Окуджави. У 1962 році він вперше з'явився на екрані у фільмі «Ланцюгова реакція», в якому виконав «Песенку о полночном троллейбусе» («Пісеньку про опівнічний тролейбус»).
У 1970 році на екрани вийшов фільм «Білоруський вокзал», в якому виконувалася пісня Булата Окуджави «Нам нужна одна победа» («Нам потрібна одна перемога»). Окуджава — автор й інших популярних пісень до таких кінофільмів, як «Солом'яний капелюшок», «Женя, Женечка і „катюша“» (Окуджава в епізодичній ролі співає під гітару) та ін. тощо. Загалом пісні Окуджави й пісні на його вірші звучать більш ніж у 80 фільмах.
У 1967 році під час поїздки до Парижа він записав 20 пісень на студії «Le Chant du Monde», і в 1968 році на основі цих записів у Франції вийшла перша платівка пісень Окуджави — Le Soldat en Papier. Того ж року в Польщі з'явилася платівка його пісень у виконанні польських артистів, а пісня «Прощание с Польшей» («Прощання з Польщею») у ній прозвучала у виконанні автора.
Через те, що емігрантське видавництво «Посів» опублікувало добірку творів Окуджави, 1 липня 1972 року партійне бюро та партійний комітет Союзу письменників виступили за виключення Окуджави з КПРС і Союзу письменників, однак цього не сталося. Втім, Окуджаві довелося опублікувати в «Літературній газеті» заяву про те, що він вважає «абсолютно неспроможними» будь-які спроби «тлумачити мою творчість у ворожому нам дусі».
З середини 1970-х років платівки Окуджави стали виходити і в СРСР: у 1974—1975 роках була записана перша довгограюча платівка (вийшла в 1976 році). За нею в 1978 році пішов другий радянський диск-гігант.
У середині 1980-х років записав ще два диски-гіганти: «Песни и стихи о войне» («Пісні та вірші про війну») та «Автор исполняет новые песни» («Автор виконує нові пісні»).
Пісні Окуджави, поширюючись у магнітофонних записах, швидко здобували популярність, насамперед серед інтелігенції: спочатку у СРСР, а згодом і серед російської еміграції. Пісні «Возьмемся за руки, друзья» («Візьмемося за руки, друзі…») та «Молитва Франсуа Війона» стали гімном багатьох зльотів та фестивалів КСП.
Окрім пісень на власні вірші, Окуджава написав низку пісень на вірші польської поетеси Агнєшки Осецької, які сам переклав російською. Разом із композитором Ісааком Шварцем Окуджава створив 32 пісні. Найвідоміші серед них — пісня «Ваше благородие, госпожа Удача» (використана у відомому фільмі «Біле сонце пустелі»), пісенька кавалергарда («Кавалергарда век недолог…») з кінофільму «Зірка привабливого щастя», романс «Любовь и разлука» («Кохання й розлука» з фільму «Нас вінчали не в церкві», а також пісні з кінофільму «Солом'яний капелюшок».
1987 року Окуджава здійснює приватну творчу поїздку на Північний Кавказ, де зустрічається з дагестанськими літераторами та громадськими діячами (Б. Гаджієвим, Ю. Агєєвим, В. Макаровою).
У 1990-х роках Окуджава переважно жив на дачі в Передєлкіно. У цей час він виступав із концертами в Москві та Санкт-Петербурзі, у США, Канаді, Німеччині та Ізраїлі.
23 червня 1995 року відбувся його останній концерт у штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі.
Остання поетична збірка «Чаепитие на Арбате» («Чаювання на Арбаті») вийшла у 1996 році.
Помер 12 червня 1997 року в Парижі. Похований на Ваганьковському кладовищі в Москві.
Збірки
- «Март великодушний» (1967),
- «Арбат, мій Арбат» (1976),
- «Вірші» (1984),
- «Обране» (1989),
- «Присвячується вам» (1988),
- «Милості долі» (1993),
- «Зал очікування» (Нижній Новгород, 1996),
- «Чаювання на Арбаті» (1996),
- Булат Окуджава. 20 пісень для голоса і гітари.- Краків: Польске муз. вид-во, 1970.- 64 с.
- Булат Окуджава. 65 пісень (Музичний запис, редакція, складання В.Фрумкин). Ann Arbor, Michigan: Ardis, т.1 1980, т.2 1986.
- Пісні Булата Окуджави. Мелодії і тексти. Укладач і автор вступної статті Л. Шилов, музичний матеріал записаний А.Колмановским з участю автора).- М. Музика, 1989.- 224 с.
Пам'ять
- Вулиці імені Булата Окуджави існують у Москві, Калузі, Нижньому Тагілі.
- 3149 Окуджава — астероїд, названий на честь митця.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Окуджава Булат Шалвович, Що таке Окуджава Булат Шалвович? Що означає Окуджава Булат Шалвович?