Анто́н Григо́рович Наумовець (2 січня 1936, с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка (нині — Пінський район, Берестейська область, Білорусь) — 25 червня 2025, Київ) — український фізик, учений у галузі фізичної електроніки і фізики поверхні, професор, доктор фізико-математичних наук, академік НАН України, віце-президент Національної академії наук України. Заслужений діяч науки і техніки України.
| Антон Григорович Наумовець | |||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Народився | 2 січня 1936 с. Рудка, Пінський повіт, Поліське воєводство, Польська Республіка | ||||||
| Помер | 25 червня 2025 (89 років) м. Київ | ||||||
| Країна | Україна | ||||||
| Діяльність | фізик | ||||||
| Alma mater | Радіофізичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||||||
| Галузь | фізична електроніка, фізика поверхні | ||||||
| Заклад | Інститут фізики НАН України | ||||||
| Посада | віце-президент НАН України | ||||||
| Вчене звання | професор | ||||||
| Науковий ступінь | доктор фізико-математичних наук | ||||||
| Членство | НАНУ | ||||||
| Нагороди | |||||||
| Особ. сторінка | agnaumovets.in.ua | ||||||
Життєпис
Народився 2 січня 1936 року в учительській родині. Батько, Григорій Федорович, виріс у багатодітній селянській сім'ї у західнополіському селі Дружиловичі, у 1910–1914 роках навчався у Поневежській вчительській семінарії. Однак його вчителювання дуже швидко перервала Перша світова війна. Він був призваний до армії, воював, у 1916 р. під час Брусилівського прориву дістав важке поранення, довго лікувався у тилових госпіталях і зрештою був визнаний непридатним до стройової військової служби. Повернувшись до рідного села, яке після польсько-радянської війни опинилося під владою Другої Речі Посполитої, він зміг продовжити вчителювання лише після того, як у 1925–1926 роках пройшов навчання на перепідготовчих курсах у Кракові і дістав право працювати вчителем початкових шкіл з польською та білоруською мовами навчання.
Григорія Федоровича кілька разів переводили з села до села, і у 1936 р. у с. Рудка в нього і народився син Антон. Під час Другої світової війни вчителювання знову довелося припинити і займатися селянською працею. Григорій Федорович дав сину вдома початкову освіту за три класи, і коли у 1945 р. сім'я Наумовців переїхала до райцентру Іванова, Антон пішов навчатися відразу до четвертого класу місцевої школи. Закінчив її він у 1952 р. зі срібною медаллю, отримавши право на вступ до вищих навчальних закладів без екзаменів, лише за результатами співбесіди.
За спогадами Антона Григоровича, на його вибір місця навчання вплинули розповіді батька про красу Києва, через який він повертався додому після Першої світової війни. Крім того, у Київському університеті був фізичний факультет (на відміну від Мінська, де був тільки фізмат), і до Києва можна було швидко доїхати без пересадок на поїзді Брест-Київ.
Пройшовши співбесіду, Антон Григорович був зарахований на фізичний факультет університету, але майже відразу був переведений на щойно створений радіофізичний факультет.
Київський національний університет імені Тараса Шевченка
У 1952–1957 роках навчався у Київському державному університеті ім. Тараса Шевченка на радіофізичному факультеті, який закінчив з відзнакою.
У 1977–1978 та 1988–2002 роках — професор фізики.
Почесний доктор КНУ ім. Т. Шевченка (2009).
Інститут фізики НАН України
З 1957 року безперервно працює в Інституті фізики НАН України.
Університетську дипломну роботу на тему дослідження адсорбції кисню на вольфрамі методом «спалаху» виконував на базі Інституту фізики під керівництвом Ю. Г. Птушинського.
З липня 1957 р. почав роботу у відділі фізичної електроніки. Перші дослідження та публікації були присвячені термоемісійним перетворювачам теплової енергії в електричну. У 1959–1963 роках навчався в аспірантурі під керівництвом члена-кореспондента АН УРСР Н. Д. Моргуліса. У 1964 р. захистив кандидатську дисертацію на тему «Дослідження адсорбційних процесів у сильних електричних полях». Працював у групі дослідників адсорбційних процесів під керівництвом видатного фізика В. М. Гаврилюка, після смерті керівника у 1966 р. очолив її. У 1970 р. групу було переведено до щойно створеного відділу адсорбційних явищ, який очолював Ю. Г. Птушинський.
У 1973 р. захистив докторську дисертацію на тему «Електронно-адсорбційні властивості і атомна структура плівок електропозитивних елементів на металічних монокристалах».
У 1981 р., після відходу від керівної роботи П. Г. Борзяка, очолив відділ фізичної електроніки. У 2013 р. передав керівництво відділом О. А. Марченку, залишившися працювати у відділі як головний науковий співробітник.
Професор з 1984 р.
НАН України
З 1990 р. — член-кореспондент, з 1997 р. — академік НАН України.
У 1983–1998 роках — заступник академіка-секретаря Відділення фізики й астрономії НАН України, у 1998–2004 роках — академік-секретар цього Відділення, від 2004 р. до 2020 р.— віце-президент НАН України. З 2020 р. був членом Президії.
Наукові напрямки
Основні наукові роботи присвячені атомній структурі і електронно-емісійним властивостям поверхонь, фазовим переходам на поверхнях твердих тіл, поверхневій дифузії, фізичним явищам у системах наночастинок.
Нагороди та премії
- Державна премія СРСР (1988)
- Заслужений діяч науки і техніки України (11 квітня 1995) — за значний особистий внесок у розвиток наукових досліджень, створення національних наукових шкіл, зміцнення науково-технічного потенціалу України
- Державна премія України в галузі науки і техніки 1997 року — за цикл наукових праць «Процеси переносу заряду і маси та електронні кінетичні явища на поверхнях і у приповерхневих шарах твердих тіл» (у складі колективу)
- Премія ім. В. І. Вернадського фонду «Україна-XXI сторіччя» (2003)
- Орден князя Ярослава Мудрого V ст. (26 листопада 2003) — за визначні особисті заслуги у розвитку вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу та з нагоди 85-річчя Національної академії наук України
- Премія НАН України імені М. М. Боголюбова (2004)
- Орден князя Ярослава Мудрого IV ст. (16 травня 2007) — за вагомий особистий внесок у розвиток вітчизняної науки, зміцнення науково-технічного потенціалу України, підготовку наукових кадрів, багаторічну плідну наукову діяльність
- Офіцер ордену Академічних пальм (фр. Officier dans l'Ordre des Palmes Academiques) (Франція, 2012)
- Орден князя Ярослава Мудрого III ст. (22 січня 2014) — за значний особистий внесок у соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю
- Відзнака Президента України — ювілейна медаль «25 років незалежності України» (19 серпня 2016)
- Орден князя Ярослава Мудрого II ст. (21 січня 2020) — за значний особистий внесок у державне будівництво, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю
Наукова діяльність
Закінчивши з відзнакою університет, відразу почав працювати в Інституті фізики НАН України. Тут пройшов шлях від інженера до завідувача відділу — нинішньої посади вченого. Паралельно А. Г. Наумовець займається науково-організаційною роботою в Президії НАН України.
У своїй книжці Ігор Шаров зазначає, що академік Бродін у 1997 р. так характеризував наукову діяльність вченого: «А. Г. Наумовець і його співробітники одними з перших у світі почали систематичні дослідження адсорбційних явищ на поверхнях з відомою атомною структурою — гранях монокристалів, що дозволило з'ясувати особливості взаємодії атомів і молекул на поверхнях, зокрема експериментально обґрунтувати наявність їх далекосяжної взаємодії через електронний газ підкладки. А. Г. Наумовець експериментально виявив явище дрейфу адсорбованих частинок у неоднорідному електричному полі і детально вивчив його закономірності. Цей ефект використовується зараз при так званому атомному монтажі поверхневих структур, коли за допомогою тонкого вістря окремі атоми розміщуються на поверхні за заданою програмою. Спеціалістами в цій галузі роботи А. Г. Наумовця цитуються як класичні. Він також запропонував і вперше виконав дослідження атомної структури адсорбованих плівок при низьких температурах, що дозволило виявити величезний клас довго-періодних двовимірних структур, формування яких зумовлене далекосяжною взаємодією. А. Г. Наумовець вперше спостерігав двовимірну конденсацію у плівках з відштовхувальною взаємодією, а також так звані орієнтаційні фазові переходи, при яких плівка різко змінює свою орієнтацію відносно підкладки. Його роботами встановлено, що поверхнева дифузія адсорбованих плівок має яскраво виражений фазний характер, і експериментально обґрунтовано новий, так званий солітонний, механізм поверхневої дифузії. Останнім часом А. Г. Наумовець запропонував плідну концепцію самоорганізації для опису розподілу адсорбованих частинок у зоні поверхневої дифузії. Він виявив також ефект електрон- но-стимульованої поверхневої дифузії, дослідив його фізичні механізми і опублікував перший у світовій літературі огляд з цього питання. У надзвичайно перспективній області скануючої тунельної мікроскопії Наумовець запропонував використовувати підкладки з низькою роботою виходу, що значно розширює можливості цього потужного методу у дослідженні великих органічних молекул і інших об'єктів з низькою тунельною прозорістю. В останні роки він і очолюваний ним відділ фізичної електроніки ведуть активні розробки електронних емітерів на основі острівцевих металіч¬них плівок з керованою структурою, а також алмазних і інших діелектричних плівок. Ці роботи мають на меті практичне застосування результатів, нагромаджених при дослідженні фізики поверхневих явищ».
Наумовець відзначає, що розвиток фізики у XX столітті спричинив кардинальні зміни у розвитку цивілізації. Досить назвати здобутки техніки, які були б неможливі без фізичних досліджень, серед них ядерна енергетика, радіо і телебачення, комп'ютер, а останнім часом — Інтернет, лазер, сучасні телекомунікації, авіація та освоєння космосу, чисельні методи медичної діагностики і лікування. Застосування фізичних методів забезпечило видатні успіхи у природничих науках.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Наумовець Антон Григорович, Що таке Наумовець Антон Григорович? Що означає Наумовець Антон Григорович?