Мико́ла Григо́рович Малому́ж (нар. 23 вересня 1955, с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР) — колишній радянський військовик та український генерал, колишній Голова Служби зовнішньої розвідки України, генерал армії України, радник Президента України (з 11 жовтня 2010 року — по 24 лютого 2014).
| Микола Григорович Маломуж | |||
|---|---|---|---|
Микола Маломуж (2014) | |||
| 2-й Голова Служби зовнішньої розвідки України | |||
| 3 квітня 2005 — 18 червня 2010 | |||
| Президент | Віктор Ющенко Віктор Янукович | ||
| Попередник | Олег Синянський | ||
| Наступник | Григорій Ілляшов | ||
| Народився | 23 вересня 1955 (70 років) с. Скаливатка, Звенигородський район, Черкаська область, Українська РСР, СРСР | ||
| Відомий як | військовослужбовець | ||
| Країна | СРСР Україна | ||
| Alma mater | Юридичний факультет Київського національного університету імені Тараса Шевченка | ||
| Звання | Генерал армії України | ||
| Нагороди | |||
| www.malomuz.com | |||
Медіафайли у Вікісховищі | |||
Життєпис
Народився 23 вересня 1955 в селі Скаливатка Звенигородського району Черкаської області. За національністю — Українець.
Армійську службу проходив в «учебці» під Москвою. Тут готували спецпідрозділи для охорони ставки Верховного головнокомандування на випадок ядерної війни. Відслуживши, у 1975 повернувся у Звенигородку.
У 1982 з відзнакою закінчив Київський державний університет ім. Тараса Шевченка. За фахом — юрист.
З грудня 1983 — служба в органах КДБ на оперативних і керівних посадах.
За даними українських ЗМІ, у 1991, коли голова українського КДБ Микола Голушко (майбутній керівник російської Федеральної служби контррозвідки Росії) виїжджав з Києва до Москви, він намагався вивезти з країни списки осіб, що працювали під прикриттям. Кажуть, що саме завдяки Миколі Маломужу ці плани зірвалися і картотека залишилася в Україні. З початку 1990-х років Микола Маломуж почав працювати по лінії протидії міжнародним терористичним угрупованням.
З грудня 1998 — заступник Голови Державного комітету України у справах національностей та релігій. На цій посаді: «за сумлінну державну службу і значний особистий внесок у захист конституційних свобод і прав громадян» отримав Орден Святого Станіслава IV ступеня з врученням йому Офіцерського Хреста.
Після перемоги Віктора Ющенка на президентських виборах 2004 року став позаштатним радником Президента і надалі був призначений головою СЗР.
3 квітня 2005 Указом Президента України призначений Головою Служби зовнішньої розвідки України.
Звільнений з цієї посади Указом Президента України від 18 червня 2010. Того ж дня Віктор Янукович підписав Указ про призначення Миколи Маломужа Радником Президента України (поза штатом).
11 жовтня 2010 року Президент підписав Указ Про звільнення Миколи Маломужа з військової служби. 24 лютого 2014 року виконуючий обов'язки президента Олександр Турчинов підписав указ про звільнення Маломужа з посади радника.
Балотувався у Кандидати у Президенти України у 2014.
Фундатор Всеукраїнського громадянсько-політичного руху «За майбутнє України», лідер Української партії честі, боротьби з корупцією та організованою злочинністю (з вересня 2015), голова Вищої ради Народних зборів України.
Нагороди
- Орден Святого Станіслава IV ступеня з Офіцерським Хрестом (2000 р.)
- Командорський хрест ордена Святого Сильвестра (Ватикан, 11 грудня 2001 р.)
- 25 медалей і відомчих заохочуючих відзнак
Родина
- дружина Тетяна — бандуристка, народна артистка України.
- син Ярослав — юрист юридичної фірми «Саланс».
- донька Олександра — заступник директора Департаменту реєстрації речових прав на нерухоме майно Державної реєстраційної служби України.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Маломуж Микола Григорович, Що таке Маломуж Микола Григорович? Що означає Маломуж Микола Григорович?