Лотоцький Лев Антонович

Лев Анто́нович Лото́цький (1 січня 1850, Тростянець, Королівство Галичини та Володимирії — 21 жовтня 1926, там само) — український письменник (поет, прозаїк та драматург), народний учитель. Батько Антона, Володимира-Богдана та Михайла Лотоцьких.

Лотоцький Лев Антонович
Лев Лотоцький
Псевдонім	Буш Лео
Народився	1 січня 1850(1850-01-01) с. Тростянець
Помер	21 жовтня 1926(1926-10-21) (76 років) с. Тростянець
Поховання	цвинтар с. Тростянець
Громадянство	Австро-Угорщина,  Польща
Національність	українець
Діяльність	поет, прозаїк, драматург, народний учитель
Alma mater	Бережанська гімназія
Знання мов	українська
Мова творів	українська, німецька
Роки активності	1870–1926
Жанр	новела, комедія, п'єса, поезія
Діти	Лотоцький Антін Львович
Автограф
Премії	нагороди на конкурсі Товариства ім. І. Котляревського
Лотоцький Лев Антонович у Вікісховищі

Життєпис

Лев Антонович Лотоцький народився 1 січня 1850 року в селі Тростянець нині Тернопільського району на Тернопіллі в багатодітній родині священика о. Антона Лотоцького. В сім'ї було восьмеро дітей: дві доньки — Ромелія та Марія й шестеро синів — Володимир та Анастасій (обоє стали священиками), Лев (став народним учителем), Тит (помер у молодому віці), Мелетій та Петро.

У 1861–1869 роках навчався в Бережанській гімназії, де читав в оригіналі Й. В. Гете, Ф. Шіллера, Г. Гейне, А. Міцкевича, Я. Кохановського, Ю. Словацького, у німецьких перекладах О. Дюма, читав твори Івана Котляревського і Тараса Шевченка. З дитинства любив українську пісню та рідне слово.

Після закінчення гімназії Л. Лотоцький служив в австрійській армії, у Відні, де писав літературні твори українською та німецькою мовами. Перші твори опублікував у німецькій періодиці у 1870–1880 роках під псевдонімом Буш Лео.

Після армійської служби 1873 року Лев Лотоцький отримав посаду сільського вчителя у с. Вільховець (у 1881 році народжується старший син Антін). З 1882 року почав учителювати в с. Ценів (у 1883 році народжується син Володимир, у 1885 році — Михайло). У 1888 році Лев перейшов на вчительську роботу в Тростянець, де в цей час після смерті батька служив священиком його рідний брат Анастасій Лотоцький. Та через деякий час повертається до с. Ценів. У 1893 (1892) році перейшов учителювати знову в Тростянець, де працював до 1904 року. Далі Л. Лотоцький переїжджає до Львова, але, отримуючи невелику пенсію, не зміг надовго затриматися у місті. Довелося повернутися до учителювання у Шумляни Малі на Бережанщині.

У кінці 1890-их років за порадами друзів письменник надіслав кілька рукописів для публікації. Вони невдовзі були надруковані.

У 1917 році письменник переїхав до Львова, де продовжував займатися літературною працею.

На схилі літ він повернувся у рідне село Тростянець, де 21 жовтня 1926 року відійшов у вічність. Похований на місцевому цвинтарі. На смерть Л. Лотоцького відгукнулися великими некрологами газета «Діло» та «Календар ″Просвіти″».

Творчість

Лев Лотоцький часто друкувався у часописах «Діло», «Неділя», «Літературно-науковий вістник», «Світ», «Молодіж», «Свобода» та інших.

У львівській газеті «Свобода» вперше був надрукований вірш «Цвітка на могилу Маркіяна Шашкевича». Інші його поезії — «В мене в хаті дуже бідно», «Шевченко» (1910), поеми «Олекса Довбуш», «Смерть Довбуша» (1921).

Писав оповідання із селянського життя — «Сила молитви», «Сила помсти» (1901), «Прокіп Чінчик» (1904), «На роботу» (1908), «Червоні яблучка» (1911) та інші. Ці твори вийшли окремими виданнями під назвами «Горицвіт» (1911) і «Сила молитви» (третє видання у 1932 році).

Він є автором комедій «Заверуха», «Два будинки — й одна хвіртка» (1904), «Людські язики» (1923), «Закукурічені тітки» (1926).

Дві його одноактні п'єси були нагороджені на конкурсі Товариства ім. І. Котляревського. З-під пера Л. Лотоцького вийшли також статті «Причинок до історії перекладів українських народних пісень» (1912), «Ювілейні згадки про театр» (1914) та інші. Та все ж домінуючим жанром його творчості була новела.

Твори Льва Лотоцького можна знайти в літературних антологіях, які вийшли на початку ХХ сторіччя.

Вшанування пам'яті

На парафіяльному будинку в селі Тростянець, де колись мешкала родина Лотоцьких, встановлена меморіальна дошка з написом:

Тут жив український письменник Лев Лотоцький.

Родинна могила Лотоцьких та парафіяльний будинок стали місцями вшанування цих особистостей. Вони привертають увагу мешканців та гостей села, духовенства, письменників та науковців.

Інтернет-посилання

• Будар О. «Лев Лотоцький — письменник і народний вчитель» // «Свобода», ч. 2, 8 січня 2010, с. 17 [Архівовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.]
• Палій В. М. «Лев Лотоцький (1850—1926). Бібліографічна довідка»^{[недоступне посилання з липня 2019]}
• Листи Лева Лотоцького до Івана Франка (Інститут літератури імені Тараса Шевченка НАН України, ф. 3):
  • Тростянець, лист від 16 жовтня 1895 року, од. зб. 1621, стор. 107-110 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}, стор. 3^{[недоступне посилання з липня 2019]}, стор. 4^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Тростянець, од. зб. 1632, стор. 251-253 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}, стор. 3^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Тростянець, од. зб. 1632, стор. 255-257 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}, стор. 3^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Тростянець, од. зб. 1632, стор. 259 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Львів, лист від 10 вересня 1904 року, од. зб. 1632, стор. 245-247 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}, стор. 3^{[недоступне посилання з липня 2019]}
  • Львів, лист від 24 травня 1905 року, од. зб. 1632, стор. 249 стор. 1^{[недоступне посилання з липня 2019]}