Козир Олександр Хомич

Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проєкту.

Козир Олександр Хомич (1903—1961) — радянський український кінорежисер. Нагороджений медалями.

Козир Олександр ХомичДата народження27 січня 1903^[1] Місце народженняКиїв, Російська імперія Дата смерті15 березня 1961 (58 років) Місце смертіКиїв, Українська РСР, СРСР Громадянство Російська імперія
Українська РСР
УНР Alma materКиївський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого Професіякінорежисер IMDbID 0469040

Біографічні відомості

Народився 27 січня 1903 р. в Києві в родині службовців. Закінчив кінофакультет Київського музично-драматичного інституту ім. М. Лисенка (1929).

З 1929 р. — режисер Київської кіностудії художніх фільмів ім. О. П. Довженка. Багато працював у галузі дубляжу.

Був членом Спілки кінематографістів України.

Помер 15 березня 1961 р. в Києві.

Фільмографія

«Одного разу влітку» (1936, асистент режисера)

Другий режисер:

«Подвиг розвідника» (1947)
«Нерозлучні друзі» (1952)
«Мати» (1955)
«Загибель ескадри» (1965)
«Їх знали тільки в обличчя» (1966)
«Театр і поклонники» (1967)
«Камінний хрест» (1968)
«Серце Бонівура»
«Важкий колос» (1970)
«Назад дороги немає» (1971, т/ф, 3 с, у співавт.)
«Осяяння» (1972, у співавт.)
«Мріяти і жити» (1974, у співавт. з А. Івановим; реж. Юрій Іллєнко) та ін.

Режисер-постановник:

«Стьопа-капітан» («Адмірал», 1953)
«Далеке і близьке» (1957, у співавт. з М. Макаренком)
«Небо кличе» (1959, у співавт. з М. Карюковим)

[1]