Вадим Михайлович Кожевников (22 квітня 1909, село Тогур, тепер Томської області, Росія — 20 жовтня 1984, місто Москва, Росія) — російський письменник, сценарист. Лауреат Державної премії СРСР (1971). Герой Соціалістичної Праці (27.09.1974). Депутат Верховної Ради СРСР 7—11-го скликань.
| Кожевников Вадим Михайлович | |
|---|---|
| Народився | 9 (22) квітня 1909 Тогур, Томський повітd, Томська губернія, Російська імперія |
| Помер | 22 жовтня 1984[1](75 років) Москва, СРСР |
| Поховання | Передєлкінський цвинтарd |
| Країна | СРСР |
| Діяльність | письменник, сценарист, журналіст, редактор, політик, новеліст |
| Alma mater | Етнологічний факультет МДУd |
| Знання мов | російська[2] |
| Учасник | Німецько-радянська війна |
| Членство | СП СРСР |
| Жанр | повість[d] |
| Посада | депутат Верховної ради СРСР[d] |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Viktoria Mazurukd |
| Діти | Nadezhda Kozhevnikovad і Ekaterina Kozhevnikovad |
| Нагороди | |
| IMDb | ID 0468840 |
Життєпис
Народився в селі Тогур Томського повіту Томської губернії, нині — Колпашевського району Томської області, в родині лікаря-засланця. У 1925 році переїхав до Москви.
У 1933 році закінчив літературно-етнологічний факультет Московського редакційно-видавничого інституту (Московського державного університету імені Ломоносова).
З 1933 року працював у центральних газетах і журналах. З 1941 року був літератором фронтової газети і військовим кореспондентом «Правди». Член ВКП(б) з 1943 року.
У 1943—1948 роках — завідувач відділу, редактор відділу літератури і мистецтва газети «Правди».
З 1948 року — головний редактор журналу «Знамя».
У 1959—1965 роках — секретар правління Спілки письменників РРФСР.
У 1970—1984 роках — секретар правління Спілки письменників РРФСР, секретар правління Спілки письменників СРСР.
Друкувався із середини 1920-х років, з наростаючою активністю з кінця 1930-х років. Випустив збірку оповідань «Нічна розмова» (1939), повісті «Степовий похід» (1939), «Великий заклик» (1940) та «Грізна зброя» (1941). Подіям німецько-радянської війни присвячені повість «Березень-квітень» (1949), збірки «Оповідання про війну», «Міра твердості» (обидві — 1942), «Улюблені товариші» (1943), «Дорогами війни» (1955), романи «Зорі назустріч» (кн. 1-2, 1956—1957), «Щит і меч» (1965), «Ополудень на сонячному боці» (1973), «Коріння та крона» (1982), повісті «Знайомтеся, Балуєв!» (1960), «Весь тиждень дощ», «День, що летить» (обидві — 1962), «Особливий підрозділ» (1969; Державна премія СРСР, 1971), «У далекому плаванні» (1977), «Біла ніч», «Полюшко-поле», «Пустеля» (все — 1978), «Поле життя», «Так було», «Там, де немає ні пилу, ні мух» (все — 1979), збірки оповідань «Це найсильніше» (1946), «Хлопчик з околиці» (1953), «Дерево життя» (1977). Автор книги статей та нарисів («Роки вогневі», 1972), нарисів і оповідань про Китай («У великому Народному Китаї», 1952; «Живий міст», 1954; «Тисяча цзинів», 1955), п'єс, у тому числі «Доля Реджинальда Девіса» (1947, разом із І. Прутом) і «Вогненна ріка» (1949). Автор сценаріїв кінокартин: «В єдиному строю» (1962, у співавторстві), «Знайомтесь, Балуєв!» (1963, у співавторстві), українського фільму «Здрастуй, Гнате!» (1962).
Помер 20 жовтня 1984 р. в Москві. Похований у с. Передєлкіно.
Нагороди
Герой Соціалістичної Праці (27.09.1974). Нагороджений також орденом Леніна (27.09.1974), орденом Жовтневої Революції (2.07.1975), двома орденами Вітчизняної війни І ст. (16.06.1945; 23.09.1945), двома орденами Трудового Червоного Прапора (29.04.1959; 20.04.1979), орденом Червоної Зірки (7.10.1942), медалями. Лауреат Державної премії СРСР (1971).
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Кожевников Вадим Михайлович, Що таке Кожевников Вадим Михайлович? Що означає Кожевников Вадим Михайлович?