Каплуновський Володимир Павлович

Володимир Павлович Каплуно́вський (нар. 28 липня 1906, Харків — пом. 14 лютого 1969, Москва) — російський радянський художник, кінорежисер.

Каплуновський Володимир ПавловичДата народження15 (28) липня 1906 Місце народженняХарків, Російська імперія^[1] Дата смерті14 лютого 1969^[1]^[2](62 роки) Місце смертіМосква, РРФСР, СРСР^[1] Громадянство СРСР Alma materНаціональна академія образотворчого мистецтва і архітектури Професіякінорежисер, художник ЧленствоСК СРСР Нагороди

IMDbID 0438443

Біографія

Народився 15 [28] липня 1906(19060728) року в місті Харкові (тепер Україна). З 1924 по 1928 рік навчався на театральному факультеті Київського художнього інституту.

У кіно з 1929 року. Працював художником-оформлювачем в театрі і на Київській, Одеській кіностудіях, на кіностудіях «Міжробпомфільм» і «Мосфільм». Під час німецько-радянської війни — художник Ташкентської кіностудії художніх фільмів. З 1950-х років працював і як кінорежисер. З 1954 року — режисер «Мосфільму».

Помер в Москві 14 лютого 1969 року.

Творчість

Оформив кінокартини:

«Шкідник» (1929, у співавторстві);
«Мірабо» (1930);
«Не затримуйте руху» (1930);
«Трансбалт» (1930);
«Свій хлопець» (1931);
«Генеральна репетиція» (1931);
«Повстання рибалок» (1934);
«Загибель сенсації» (1935, у співавторстві);
«Карл Бруннер» (1936);
«Біліє парус одинокий» (1937, у співавторстві);
«Трактористи» (1939);
«Яків Свердлов» (1940);
«Небеса» (1940);
«Олександр Пархоменко» (1942);
«Два бійці» (1943);
«Мрія» (1943);
«Велике життя. 2 серія» (1946, ескізи разом з Феліксом Богуславським);
«Глінка» (1947);
«Весна» (1947, у співавторстві З Костянтином Єфимовим);
«Падіння Берліна» (1949, у співавторстві З Олексієм Пархоменком);
«Ревізор» (1952);
«Ділові люди» (1963);
«Кавказька полонянка, або Нові пригоди Шурика» (1967);
«Дайте книгу скарг» (1965).

Поставив кінострічки:

«Мексиканець» (1955);
«Капітанська дочка» (1958);
«Любушка» (1961).

В 1930-ті роки виконав низку кіноплакатів, зокрема до фільму «Великий утешитель» (1933).

Відзнаки

Нагороджений орденом «Знак Пошани» (14 квітня 1944; за успішну роботу в галузі радянської кінематографії в дні німецько-радянської війни і випуск високохудожніх картин);
Сталінська премія ІІ ступеня (1947, за оформлення фільму «Глінка»);
Сталінська премія І ступеня (1950, за оформлення фільму «Падіння Берліна»);
Заслужений діяч мистецтв РРФСР з 1968 року;

[1]

[2]