Васи́ль Васи́льович Канди́нський (4 (16) грудня 1866, Москва, Московська губернія, Російська імперія — 13 грудня 1944, Неї-сюр-Сен, Іль-де-Франс, Франція) — російський живописець і графік. Основоположник і теоретик абстракціонізму.
| Кандинський Василь Васильович | |
|---|---|
| рос. Василий Васильевич Кандинский | |
| Народився | 22 листопада (4 грудня) 1866[4][5] Москва, Російська імперія[1][6][…] |
| Помер | 13 грудня 1944[1][2][…](78 років) Неї-сюр-Сен, Франція[1][6][7] ·інсульт |
| Поховання | Neuilly-sur-Seine New Communal Cemeteryd[8] |
| Громадянство | Російська імперія, Німеччина, Франція |
| Національність | Російська імперія, Німеччина, Франція |
| Місце проживання | Москва Неї-сюр-Сен Одеса Мюнхен |
| Діяльність | художник, викладач університету, теоретик мистецтва, педагог, адвокат, ілюстратор, художник-гравер, графік, архітектурний кресляр, сценограф, дизайнер, скульптор, рисувальник |
| Галузь | малярство |
| Alma mater | Мюнхенська академія мистецтв, Юридичний факультет Московського державного університетуd і Одеське художнє училище |
| Вчителі | Франц фон Штук, Йозеф Альберсd, Антон Ажбе і Луїджі Іоріні |
| Відомі учні | Стен Дьюрбергd і Кодьєв Петро Іванович |
| Знання мов | російська, французька і німецька[2] |
| Заклад | Баугауз[9] |
| Членство | Die Blaue Vierd, Синій вершник і Абстракція-Мистецтвоd[10] |
| Напрямок | експресіонізм[7], символізм[7] і Баугауз[7] |
| Жанр | абстракція[d] і пейзаж |
| Magnum opus | Композиція VIId |
| Посада | директор |
| Конфесія | православ'я |
| У шлюбі з | Ніна Кандінськаd |
| Автограф | |
| IMDb | ID 0437234 |
| Сайт | wassilykandinsky.net |
| |
Засновник мистецького об'єднання «Синій вершник».
Жив і творив у Російській імперії, Німеччині та Франції.
Життєпис
Народився 16 грудня 1866 року в Москві в родині комерсанта, а через п'ять років із сім'єю переїхав до Одеси. Тут він закінчив гімназію; художню освіту отримав у Києві, вчився у Миколи Пимоненка в художній школі Мурашка[джерело?].
У 1885—1893 роках навчався в Московському університеті, вивчаючи право та економіку. Йому було запропоновано посаду професора в Тартуському університеті. Проте він покинув юридичну кар'єру.
У 30-річному віці вирішив зайнятись живописом. Він вчився у Антона Ажбе і пізніше в Академії мистецтв у Мюнхені у Франца фон Штука.
З Одесою художник не припиняв зв'язок, де його друг, скульптор В. Іздебський заснував салон. У грудні 1909 року в Одесі в салоні Іздебського відбулася міжнародна виставка, на якій Кандинський представив одні з перших композицій, де вже майже не вгадуються елементи наочного світу. Тоді він наближався до винаходу абстракціонізму, виходячи з практики імпресіонізму та абстрактного експресіонізму.
У лютому 1910 року ця експозиція, дещо змінена, проходила в Києві, а потім у Петербурзі та Ризі. Нове, незрозуміле й абстрактне мистецтво набирало сили. Виставка авангардної групи «Бубновий валет», що проходила в Москві з 10 грудня 1910 року до 11 січня 1911 року, викликала величезний резонанс у пресі та культурному житті. На ній експонувалася перша абстрактна акварель В. Кандинського, яка нині зберігається в Парижі, Центрі Жоржа Помпіду.
У 1911 році разом з відомими німецькими експресіоністами організував альманах та групу «Синій вершник». До неї входили Франц Марк, Олексій фон Явленський, Пауль Клее та Мар'яна Верьовкіна.
У 1914 році, коли почалася Перша світова війна, повернувся до Москви.
Після революції він активно займався організацією художньої творчості та обіймав посаду віце-президента Академії художніх наук.
У 1921 році повернувся до Німеччини.
У 1922—1933 роках працював викладачем у школі мистецтва та архітектури Баугаус.
У 1928 році отримав німецьке громадянство, але вже в 1933 році емігрував до Франції. Проживав у Парижі. У 1939 році отримав французьке громадянство.
Художник помер 13 грудня 1944 року в передмісті Парижа Неї-сюр-Сен.
Племінником Кандинського був Александр Кожев, видатний філософ.
Творчість
Для творів Кандинського характерна синестезія, сприйняття фарб не тільки як оптичних, але й як звукових стимулів. Він класифікував фарби за їх ароматами, звуками та формами. Наприклад, він вважав, що синьому кольору відповідає коло, червоному — квадрат, жовтому — трикутник. Таким чином свої картини він створював подібно до музичних симфоній шукаючи гармонію у поєднанні кольорів. Кандинського часто називають першим абстракціоністом, оскільки його творчість поступово еволюціонувала від зображення реалістичних форм до геометричних та кольорового символізму. Частим мотивом творчості художника є вершник, який долає дракона. Митець вважав це символом духовної боротьби людини. Кандинський бачив мистецтво як форму духовності людини. Свій погляд на мистецтво художник виклав у теоретичній праці «Про духовне в мистецтві. Особливо у людському живописі».
Цікаві факти
На честь Василя Кандинського назване легке крісло з металевим каркасом, розроблене дизайнером Марселем Бреєром — «Василій»[en].
20 травня 2017 року в Києві у рамках VII Міжнародного фестивалю «Книжковий арсенал» представили книжку екс-консула України в Мюнхені Володимира Цвіля про художника Кадинського.
Галерея
- Мюнхенський пейзаж (Будинки в Мюнхені), 1908, Музей фон дер Гейдта, Вупперталь
- Фуга, 1914, Музей фонда Бієлер
- Невідомий голос, 1916, Центр Жоржа Помпіду, Париж
- Амазонка, 1911, Азербайджанський музей мистецтв, Баку
- Блакитний вершник, 1903, приватна колекція
- Вид Мюнхена з церквою Святої Урсули, 1908, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- Мурнау, Дорфштрассе (сільська вулиця), 1908, колекція Мерцбахера, Швейцарія
- Порт Одеси, 1898, Третьяковська галерея
- Охтирка, 1901, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- Неділя (Давня Русь), 1904, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
- Пара на коні, 1906–07, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- «Блакитні гори», 1908–09, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
- Мурнау, потяг і замок, 1909, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- Імпровізація 27 (Сад кохання II), 1912, Музей мистецтва Метрополітен, Нью-Йорк
- Краєвид з димарем фабрики, Музей Соломона Гуггенхайма, 1910, Нью-Йорк
- Корова, 1910, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- Вивчення для Імпровізації V, 1910, Інститут мистецтв Міннеаполіса
- Ліричне, 1911, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
- Краєвид з двома тополями, 1912, Чиказький художній інститут
- Краєвид з двома плямами, No 2, 1913, Колекція Пеггі Гуггенхайм, Венеція
- Квадрати з концентричними колами, 1913, Міська галерея в будинку Ленбаха, Мюнхен
- Композиція 6, 1913, Ермітаж, Санкт-Петербург
- Малюнок з червоною плямою, 1914, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
- Жовтий-червоний-блакитний, 1925, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
- Малі світи I, 1922
- На білому II, 1923, Національний музей сучасного мистецтва (Париж)
- Кола в колі, 1923, Музей мистецтв Філадельфії
- Кілька кіл, 1926, Музей Соломона Гуггенхайма (Нью-Йорк)
- М'яке тверде, 1927
- Внутрішній альянс, 1929, Альбертіна, Відень
- Коричневе з додатком, 1935, Музей Бойманса — ван Бенінгена, Роттердам
- Композиція IX, 1936, Національний музей сучасного мистецтва, Париж
- Композиція X, 1939, Мистецька збірка землі Північний Рейн - Вестфалія, Дюссельдорф
- Різні дії, 1941, Музей Соломона Гуггенхайма, Нью-Йорк
Твори
- «Синий всадник», 1903,
- «Двое на лошади», 1906,
- «Пестрая жизнь», 1907,
- «Мурнау, дом на Обермаркт», 1908, Музей Тиссен-Борнемиса, Мадрид,
- «Рок. Красная стена», 1909,
- «Синяя гора», 1909,
- «Дамы в кринолинах», 1909,
- «Интерьер (моя столовая)», 1909,
- «Озеро», 1910,
- «Импровизация № 7», 1910,
- «Этюд к „Композиции II“», 1910,
- «Без названия (Первая абстрактная акварель)», 1910,
- «Композиция IV», 1911,
- «Композиция V», 1911,
- «Импрессия III (Концерт)», 1911,
- «Картина с черной аркой», 1912,
- «Картина с белой каймой», 1913,
- «Маленькие радости», 1913,
- «Композиция VI», 1913,
- «Композиция VII», 1913,
- «Импровизация. Потоп», 1913,
- «Фуга», 1914,
- «Москва. Красная площадь», 1916,
- «Москва. Зубовская площадь», около 1916,
- «Смутное», 1917,
- «Серый овал», 1917,
- «Сумеречное», 1917,
- «Белый овал», 1919,
- «Композиция VIII», 1923,
- «В черном квадрате», 1923,
- «Желтое, красное, синее», 1925,
- «Маленькая мечта в красном», 1925,
- «Несколько кругов», 1926,
- «Вверх», 1929,
- «Нежное восхождение», 1934,
- «Доминирующая кривая», 1936,
- «Композиция IX», 1936,
- «Пестрый ансамбль», 1938,
- «Композиция X», 1939,
- «Вокруг круга», 1940,
- «Небесно-голубое», 1940,
- «Различные происшествия», 1941,
- «Последняя акварель», 1944,
Див. також
- Премія Кандинського
- Дегенеративне мистецтво
- 2662 Кандінський — астероїд, названий на честь художника.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Кандинський Василь Васильович, Що таке Кандинський Василь Васильович? Що означає Кандинський Василь Васильович?