Лари́са Миколаївна Кади́рова (нар. 10 вересня 1943, Ташкент, Узбецька РСР, СРСР) — радянська, українська акторка театру і кіно. Народна артистка Української РСР (1982). Засновниця та незмінна директор Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» з часу його заснування (2004). Лауреатка премії «Київська пектораль» у номінації «За вагомий внесок у розвиток театрального мистецтва» (2019).
| Кадирова Лариса Хамидівна | ||||
|---|---|---|---|---|
| Директор Міжнародного театрального фестивалю жіночих монодрам «Марія» Лариса Кадирова (праворуч) вітає акторку Вікторію Васалатій з прем'єрою вистави «Я — Квітка». На задньому плані музикант Юрій Кондратюк. Київ, 8 жовтня 2017, Камерна сцена імені Сергія Данченка. | ||||
| Народилася | 10 вересня 1943[1](82 роки) Ташкент, Узбецька Радянська Соціалістична Республіка, СРСР | |||
| Громадянство | СРСР Україна | |||
| Діяльність | акторка | |||
| Alma mater | Київський національний університет театру, кіно і телебачення імені Івана Карпенка-Карого | |||
| Заклад | Національна музична академія України | |||
| Роки діяльності | 1963 — тепер. час | |||
| IMDb | nm1065642 | |||
| Нагороди та премії | ||||
Життєпис
Народилася 10 вересня 1943 року у Ташкенті. Закінчила драматичну студію при театрі імені Марії Заньковецької (1963, майстерня Б. Тягна) та Київський державний інститут театрального мистецтва імені І. Карпенка-Карого (1981).
Працювала у Львівському українському драматичному театрі імені М. Заньковецької (1963—1993). Паралельно з роботою в театрі Лариса Кадирова навчалась на мистецтвознавчому факультеті художнього інституту імені І. Репіна Ленінградської Академії мистецтв.
З 1993 року — акторка Національного українського драматичного театру імені І. Франка та театру «Сузір'я».
З 1993 року — президент міжнародної благодійної організації «Міжнародний інститут театру» (Український центр), з 1998 — професор Національної музичної академії імені П. Чайковського.
- Лауреатка Шевченківської премії за 2008 рік
- Лауреатка Театральної нагороди імені Марії Заньковецької
- Заслужена діячка мистецтв Автономної Республіки Крим
- Артдиректор Міжнародного фестивалю «Боспорські агони»
- Голова правління благодійної організації «Шевченківський фонд XXI»
- Директор-художня керівниця міжнародного фестивалю моновистав актрис «Марія»
Членкиня Національної спілки театральних діячів України.
З 2025 року не працює у Національному театру ім. Івана Франка.
Театральні роботи
- Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької
- «Маклена Граса» М. Куліша — Маклена
- «Камінний господар» Лесі Українки — Донна Анна
- «Чайка» А.Чехова — Ніна Заречна
- «Марія Заньковецька» І. Рябокляча — Марія Заньковецька (вистава перебувала у репертуарі театру протягом 22 років та була показана близько 600 разів)
- «Прапороносці» за О. Гончарем — Шура Ясногорська
- «Тартюф» Мольєра — Ельміра
- «Федра» Расіна — Федра
- Національний академічний драматичний театр імені Івана Франка
- Росмерсгольм Г.Ібсена — Ребекка Вест
- «Тартюф» Мольєра — Пані Пернель
- «Посаг кохання» Г. Г. Маркеса
- «…Бути…» А. Казанчана
- «Сара Бернар — наперекір усьому» З. Хшановського, Л. Кадирової — Сара Бернар
- «Всі ми — киці і коти» М. Заліте — Зента
Фільмографія
- 1978 — «Спокута чужих гріхів» — Ганна, сестра Богдана
- 1983 — «Три гільзи від англійського карабіна» — Ярина
- 1986 — «Мистецтво бути смиренним»
- 1987 — «Суд в Єршовці» (телесеріал) — Стеша в молодості
- 1990 — «Історія пані Ївги»
- 1990 — «Далі польоту стріли» (телесеріал) — Зоя
- 1991 — «Мина Мазайло» (телесеріал) — Баронова — Козино
- 1991 — «Голод-33»
- 1991 — «Нам дзвони не грали, коли ми вмирали» — жінка-стражниця
- 1993 — «Пастка» (телесеріал) — Аліція Горська, вчителька музики
- 1994 — «Амур і Демон»
- 1994 — «Царівна» (телесеріал) — пані Марко
- 2013 — «Здрастуй, тато. Роман про Роллана»
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Кадирова Лариса Хамидівна, Що таке Кадирова Лариса Хамидівна? Що означає Кадирова Лариса Хамидівна?