Затинайко Олександр Іванович (30 січня 1949, с. Отрадне Гребінківського району Полтавської області) — український військовий діяч, начальник Генерального штабу Збройних Сил України (2002–2004), начальник Генерального штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України (1996–1998). Генерал-полковник (1997). Член РНБО (2002–2004).
| Олександр Іванович Затинайко | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
| Начальник Генерального штабу Збройних Сил України | ||||||||
| 13 серпня 2002 — 3 червня 2004 | ||||||||
| Президент | Л.Д.Кучма | |||||||
| Попередник | Шуляк Петро Іванович | |||||||
| Наступник | Кириченко Сергій Олександрович | |||||||
| Начальник Генерального штабу Збройних Сил України — перший заступник Міністра оборони України | ||||||||
| 12 березня 1996 — 30 вересня 1998 | ||||||||
| Президент | Л.Д.Кучма | |||||||
| Попередник | Лопата Анатолій Васильович | |||||||
| Наступник | Шкідченко Володимир Петрович | |||||||
| Народився | 30 січня 1949 (77 років) с. Отрадне Гребінківського району Полтавської області | |||||||
| Громадянство | Україна | |||||||
| Alma mater | Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації | |||||||
| Звання | Генерал-полковник | |||||||
| Нагороди | ||||||||
Біографія
Народився у сім'ї службовця.
Освіта — Київське вище загальновійськове командне училище ім. М. Фрунзе (1970), Військова академія імені М. В. Фрунзе (1977), Військова академія Генерального штабу збройних сил Російської Федерації (1993). Кандидат військових наук.
Проходив службу в Групі радянських військ у Німеччині на посадах командира взводу, заступника командира, командира мотострілецької роти. Після закінчення академії служив у військах Київського військового округу на посадах командира мотострілецького батальйону, начальника штабу мотострілецького полку, начальника штабу — заступника командира дивізії.
- З серпня 1985 по вересень 1987 р. — командир окремої бригади (Республіка Куба).
- З жовтня 1987 р. по 1991 р. проходив службу у Сибірському військовому окрузі на посаді командира 85-ї мотострілецької дивізії.
- З 1991 р. по 1993 р. — навчання у Військовій академії Генерального штабу Збройних Сил РФ
- З серпня 1993 р. — командир 13-го армійського корпусу Прикарпатського військового округу.
- 7 травня 1995 року — присвоєно військове звання генерал-лейтенанта.
- 12 березня 1996 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України — першим заступником Міністра оборони України.
- 21 серпня 1997 року — присвоєно військове звання генерал-полковника.
- 30 вересня 1998 року звільнений з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України — першого заступника Міністра оборони України та призначений командувачем військами Південного оперативного командування.
- 19 грудня 2001 року звільнений з посади командувача військами Південного оперативного командування та призначений Головнокомандувачем Сухопутних військ Збройних Сил України.
- 13 серпня 2002 року призначений начальником Генерального штабу Збройних Сил України.
- 7 вересня 2002 року уведений до складу РНБО.
- 3 червня 2004 року звільнений з посади з посади начальника Генерального штабу Збройних Сил України та виведений зі складу РНБО
- 14 серпня 2004 року призначений Головним інспектором Міністерства оборони України.
- 11 березня 2005 року указом Президента України В. А. Ющенко звільнений з військової служби у запас у зв'язку із скороченням штатів За іншими розслідуваннями у 2018 році загадково частих підривів складів боєприпасів в Україні, був звільнений у наслідок вибухів складів боєприпасів у Новобогданівці 6 травня 2004 року.
Нагороди
- Орден Богдана Хмельницького I ст. (30 січня 2004) — за визначний особистий внесок у зміцнення обороноздатності та національної безпеки України, зразкове виконання військового обов'язку
- Орден Богдана Хмельницького II ст. (2 грудня 2002) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, високий професіоналізм
- Орден Богдана Хмельницького III ст. (2 жовтня 1998) — за вагомий особистий внесок у забезпечення обороноздатності України, підтримання високої бойової готовності військ
- Відзнака «Іменна вогнепальна зброя» (1 липня 1995) — за бездоганну багаторічну службу, особисті заслуги у підтриманні високої бойової та мобілізаційної готовності військ корпусу
- Відзначений нагородами СРСР: орден Червоної Зірки, орден «За службу Батьківщині в Збройних Силах СРСР» III ст., медаль «За бойові заслуги».
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Затинайко Олександр Іванович, Що таке Затинайко Олександр Іванович? Що означає Затинайко Олександр Іванович?