Мико́ла Я́кович Зару́дний (20 серпня 1921 , Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, СРСР — 25 серпня 1991 , Київ ) — український радянський письменник, сценарист. Член спілок письменників (з 1950 року) і кінематографістів України.
| Микола Якович Зарудний | |
|---|---|
| Народився | 20 серпня 1921[1] Оріховець, Горобіївська волость, Сквирський повіт, Київська губернія, СРСР |
| Помер | 25 серпня 1991 (70 років) Київ, Україна |
| Поховання | Байкове кладовище |
| Громадянство | СРСР |
| Діяльність | письменник, драматург, сценарист |
| Сфера роботи | література[2], драма[2] і фільм[2] |
| Alma mater | Казахський державний університет |
| Заклад | Кіностудія ім. О. Довженка |
| Знання мов | українська[2] і російська |
| Мова творів | українська |
| Жанр | сценарій |
| Членство | СП СРСР, Національна спілка письменників України і Національна спілка кінематографістів України |
| Партія | КПРС |
| Учасник | німецько-радянська війна |
| Нагороди | |
Біографія
Народився 20 серпня 1921 року в родині вчителів в селі Оріховці, тепер Сквирського району Київської області. У 1939–1941 роках навчався в Українському комуністичному інституті журналістики у Харкові. У 1942 році закінчив факультет журналістики Казахського університету в Алма-Аті.
Брав участь у німецько-радянській війні. Член ВКП(б) з 1948 року.
Працював у редакціях обласних газет, у 1961–1963 роках був головним редактором Київської кіностудії художніх фільмів імені О. П. Довженка. У 1966–1969 роках — секретар правління Спілки письменників України, у 1981–1990 роках — правління Київської організації СПУ.
Помер 25 серпня 1991 року в Києві. Похований у Києві на Байковому цвинтарі (ділянка № 52).
Творчість
Почав друкуватися від 1944 року. Перші п'єси написані в дусі часу, зокрема під впливом творчості О. Корнійчука. Успіх і головні риси драматургії Зарудного — конфлікт між високим, одухотвореним і приземлено-меркантильним — означила комедія «Веселка» (1958; Київ, 1962; Київ) і розвинулися у п'єсах «Мертвий бог» (1960; Київ), «Фортуна» (1964; Київ), «Рим, 17, до запитання» (1969; Київ), «Дороги, які ми вибираємо» (1971; Київ), «Пора жовтого листя» (1974; Київ) «Маестро, туш!» (1978; Київ), «Обочина», «Регіон» (обидві — 1981; Київ), «Бронзова фаза» (1985; Київ) та інших. Більшість п'єс — на теми сільського життя.
Автор повісті «Мої земляки» (1950; Київ), збірка оповідань «Світло» (1961; Київ), романів «На білому світі» (1967; Київ), «Уран» (1970; Київ), «Гілея» (1973; Київ).
За його сценаріями знято:
- художні фільми: «Веселка» (1959, режисер М. Літус), «Стежки-доріжки» (1963, режисери О. Борисов, А. Войтецький), «Тут нам жити» (1973, режисер А. Буковський; всі — Київська кіностудія художнії фільмів імені О. Довженка);
- фільми-спектаклі: «Чужий дім» (1968), «Рим, 17...» (1972), «Пора жовтого листя» (1974;), «Вірність» (1977), «І відлетимо з вітрами» (1978), «Тил» (1979). Всі студія «Укртелефільм».
Відзнаки
Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1978; разом з С. В. Данченком (режисером-постановником), М. В. Кипріяном (художником), Н. П. Доценко, В. Г. Максименком, Ф. М. Стригуном (акторами) за виставу «Тил» у Львівському українському драматичноиу театрі імені М. К. Заньковецької). Нагороджений орденами Трудового Червоного Прапора, «Знак Пошани», медалями.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Зарудний Микола Якович, Що таке Зарудний Микола Якович? Що означає Зарудний Микола Якович?