Герман Людвіг Фердинанд фон Гельмгольц (нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz; 31 серпня 1821, Потсдам — 8 вересня 1894, Шарлоттенбург) — німецький фізик, фізіолог та психолог.
| Герман фон Гельмгольц | |
|---|---|
| нім. Hermann Ludwig Ferdinand von Helmholtz | |
| Ім'я при народженні | нім. Hermann Ludwig Ferdinand Helmholtz |
| Народився | 31 серпня 1821[1][2][…] Потсдам, Прусське королівство[4][…] |
| Помер | 8 вересня 1894[1][2][…](73 роки) Шарлоттенбург, Прусське королівство, Німецька імперія[6] |
| Поховання | Friedhof Wannsee, Lindenstraßed[7] |
| Місце проживання | Німеччина |
| Країна | Прусське королівство Німецький Рейх Німеччина[8] |
| Діяльність | фізик, офтальмолог, музикознавець, теоретик музики, викладач університету, психолог, фізіолог, біофізик, філософ, анатом, натураліст, військовий лікар, патологоанатом, науковець |
| Alma mater | Hermann-von-Helmholtz-Gymnasiumd (1837)[9] Університет Фрідріха-Вільгельма[d] Pépinièred (1843)[9] |
| Галузь | Фізика |
| Заклад | Боннський університет[9] Гайдельберзький університет Рупрехта-Карла[9] Університет Фрідріха-Вільгельма[d][9] Шаріте Physikalisch-Technische Bundesanstaltd Кенігсберзький університет[9] Прусська армія[9] |
| Посада | голова і ректор |
| Науковий керівник | Йоганн Петер Мюллер[10] |
| Вчителі | Йоганн Петер Мюллер |
| Відомі учні | Ágost Hellerd Соколов Олексій Петровичd Theodor Leberd |
| Аспіранти, докторанти | Генрі Ровланд[10] Friedrich Schottkyd[10] Габрієль Ліппман[10] Генріх Герц[10] Альберт Абрагам Майкельсон[10] Михайло Пупін[10] Фрідріх Гольц[10] Вільгельм Він[10] Otto Lummerd[10] Theodor des Coudresd[10] Arthur Gordon Websterd[10] Max Wiend[10] Артур Шустер[10] Вільям Джеймс[10] Ernst Pringsheimd[10] |
| Членство | Лондонське королівське товариство Прусська академія наук Шведська королівська академія наук Петербурзька академія наук Угорська академія наук Американська академія мистецтв і наук Національна академія дей-Лінчей Королівське фізіографічне товариство в Лунді Познанське товариство приятелів наук Баварська академія наук Російська академія наук Американське філософське товариство[12] Національна академія наук Італії Паризька медична академія Нідерландська королівська академія наук Національна академія наук США Бельгійська королівська академія медицини Туринська академія наук[13] Королівське товариство Единбурга Шведська королівська музична академіяd Уппсальське королівське наукове товариствоd Геттінгенська академія наук |
| Батько | Ferdinand Helmholtzd[9] |
| У шлюбі з | Anna von Helmholtzd Olga von Helmholtzd[9] |
| Діти | Richard von Helmholtzd[8] Robert von Helmholtzd[8] Ellen von Siemens-Helmholtzd[8] Friedrich Julius von Helmholtzd |
| Нагороди | Лекторська премія Фарадея (1881) медаль Маттеуччі (1868) медаль Альберта (1888) Круніанська лекціяd (1864) іноземний член Лондонського королівського товариства[d] (24 травня 1860) |
Роботи у Вікіджерелах Висловлювання у Вікіцитатах Герман фон Гельмгольц у Вікісховищі | |
У галузях фізіології та психології Гельмгольц відомий своїми математичними дослідженнями ока, теорій зору, ідеями щодо зорового сприйняття простору, дослідженнями кольорового зору, відчуття тону, сприйняття звуку та емпіризму у фізіології сприйняття. У фізиці він відомий своїми теоріями щодо збереження енергії та електричного подвійного шару, роботами з електродинаміки, хімічної термодинаміки та створенням механічних основ термодинаміки. Хоча авторство принципів збереження енергії він поділяє з Юліусом фон Маєром, Джеймсом Джоулем і Даніелем Бернуллі — серед інших, — які зрештою привели до формулювання першого закону термодинаміки, саме йому приписують перше формулювання принципу збереження енергії в його максимально загальній формі.
Як філософ він відомий своєю філософією науки, ідеями про співвідношення між законами сприйняття та законами природи, наукою про естетику та уявленнями про цивілізуючу силу науки. Наприкінці XIX століття розробка Гельмгольцем загалом кантіанської методології, що включала a priori визначення множини можливих орієнтацій у перцептивному просторі, надихнула нові інтерпретації Канта та сприяла розвитку пізньомодерного філософського напряму неокантіанства.
Біографія
Народився в сім'ї вчителя. Вивчав медицину в королівському медично-хірургічному інституті в [ Берліні. Обов'язковою для випускників цього інституту була восьмирічна військова служба, яку Гельмгольц почав у 1843 році в Потсдамі, як військовий лікар. За рекомендацією Александера фон Гумбольдта йому було дозволено передчасно залишити військову службу і почати викладати в 1848 році анатомію в берлінській академії. 1849 року Гельмгольца запрошено в Кенігсберг, де присвоєне вчене звання професора фізіології і патології. З 1855 року він завідував кафедрою анатомії і фізіології в Бонні, з 1858 року — кафедрою фізіології в Гайдельберзі. 1870 року він став членом Прусської академії наук.
З 1871 року отримав вчене звання професора фізики і працював у Берліні. 1888 року Гельмгольц став першим президентом Фізико-технічного імперського відомства[de] в Шарлоттенбурзі.
В одній з перших робіт «Про збереження сили» (1847) Гельмгольц, дотримуючись ідеї єдності природи, математично обґрунтував закон збереження енергії і положення про те, що живий організм є фізико-хімічним середовищем, у якому зазначений закон точно виконується. Цей висновок завдав нищівного удару по віталізму. Впроваджуючи фізичні методи в нервово-м'язову фізіологію, Гельмгольц виміряв швидкість поширення збудження в нервовому волокні. Отримані результати започаткували ментальну хронометрію — вивчення часу реакції, однієї з головних тем експериментальної психології, яка зароджувалася. Вони також мали важливий філософський зміст, оскільки розсіювали упередження про те, що нервово-психічні акти як явища особливого порядку відбуваються миттєво і не підлягають виміру. Важливими є роботи Гельмгольца в галузі фізіології органів чуття («Вчення про слухові відчуття як фізіологічну основу теорії музики», 1863; «Фізіологічна оптика», 1867). Ці роботи розкрили причинну залежність відчуттів від впливу зовнішніх подразників на органи чуття. У першій з них було запропонованосистему нотації, яку використовують у музикознавчій літературі дотепер. Водночас Гельмгольц, приймаючи доктрину про «специфічну енергію органів чуття», висунув «теорію ієрогліфів», відповідно до якої відчуття є знаками об'єктивних властивостей речей. У роботах з фізіологічної оптики Гельмгольц приділив велику увагу механізму сприймання просторових відносин. Він висунув на передній план роль м'язових рухів і відчуттів у формуванні просторового образу і запропонував гіпотезу «несвідомих умовиводів», за якою сприймання величини предмета виводилося зі зв'язку між реальною величиною зображення на сітківці і ступенем напруги м'язів, які пристосовують око до відстаней. Гельмгольцове тлумачення просторового бачення було прогресивнішим порівняно з поглядами його супротивників (нативістів), які заперечували первинну роль досвіду в психічному розвитку і вважали просторовість природженою властивістю свідомості. Ідеї Гельмгольца про роль м'яза та почуттєве пізнання творчо розвивав з позицій рефлекторної теорії І. М. Сєченов.
Цікавий факт
На честь Германа Гельмгольца названо астероїд, відкритий 20 вересня 1993 року.
Твори
- Über die Erhaltung der Kraft (нім.). Leipzig: Wilhelm Engelmann. 1889.
- Vorlesungen über die elektromagnetische Theorie des Lichts (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1897.
- Vorlesungen über die mathematischen Principien der Akustik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
- Vorlesungen über die Dynamik discreter Massenpunkte (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1898.
- Dynamik continuirlich verbreiteter Massen (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1902.
- Vorlesungen über die Theorie der Wärme (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.
- Vorlesungen über Theoretische Physik (нім.). Leipzig: Johann Ambrosius Barth. 1903.
Див. також
- Вільна енергія Гельмгольца
- Резонанс Гельмгольца
- Іррадіація збудження
- Медаль Гельмгольца
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Герман фон Гельмгольц, Що таке Герман фон Гельмгольц? Що означає Герман фон Гельмгольц?