Весоловський Богдан Остапович

Іван-Богдан Весоловський (30 травня 1915(19150530), Відень — 17 грудня 1971, Монреаль) — український пісняр, композитор, акордеоніст. Увійшов в історію музичного Львова як композитор легкого жанру.

Богдан Весоловський
Основна інформація
Повне ім'я	Іван-Богдан Весоловський
Дата народження	30 травня 1915(1915-05-30)
Місце народження	Відень, Австро-Угорщина
Дата смерті	17 грудня 1971(1971-12-17) (56 років)
Місце смерті	Монреаль, Канада
Громадянство	Польська Республіка  Карпатська Україна  Канада
Національність	українець
Професія	композитор, правник
Жанр	танго, фокстрот, вальс, румба
Псевдоніми	«Бонді»
Колективи	«Ябцьо-джаз» (Джаз-капела Леоніда Яблонського)

Життєпис

Народився у Відні 31 травня 1915. Після Першої світової війни родина переїхала до Стрия. Навчався на юридичному факультеті Львівського університету та у Вищому музичному інституті імені Миколи Лисенка. Також закінчив Консульську академію у Відні. Знав кілька іноземних мов.

Почав писати музику з 16 років, у 22-річному віці написав одну зі своїх найпопулярніших пісень — «Прийде ще час». Уже перші музичні твори принесли Богданові Весоловському славу. У 1930-х роках разом зі скрипалем Леонідом Яблонським (Ябцьом) і акордеоністом Анатолем Кос-Анатольським входив до складу популярної на той час молодіжної «Джаз-капели Яблонського» («Ябцьо-Джаз»; солісткою була Ірина Яросевич). Джаз-капела мала неабиякий успіх на вечірках львівської молоді міжвоєнного періоду, зокрема на корпоративних балах.

Здобувши освіту, у грудні 1938 року виїхав до Закарпаття для участі в розбудові Карпатської України. Після поразки карпатських січовиків емігрував до Відня, де згодом побрався з Оленою Залізняк.

У Відні під час Другої світової війни разом з композитором Андрієм Гнатишиним опрацьовував ноти українських народних пісень для видавництва Бориса Тищенка.

У роки війни у подружжя Весоловських народилися двоє синів. 1949 року за допомогою української громади Канади сім'я переселилася до цієї країни. Решту життя працював в українській редакції Міжнародного радіо Канади в Монреалі.

Наприкінці 1960-х років йому дозволили за канадсько-радянським обміном відвідати Україну. Тоді він побував у Львові, зустрівся зі своїм родичем Остапом Охримовичем, побував на могилі Тараса Шевченка у Каневі. Повернувшись до Канади, невдовзі помер (17 грудня 1971). Через 20 років дружина виконала його заповіт — урну з прахом Богдана Весоловського поховали у Стрию в родинному гробівці.

Сім'я

• Батько Остап Весоловський — народився 20 вересня 1872, с. Чесники, помер 1 березня 1929, Стрий
• Мати Марія Охримович (Весоловська) — народилася 28 серпня 1884, с. Грабовець, померла 24 липня 1948, Дрогобич, похована у Стрию.
• Дружина Олена Весоловська (Залізняк), нар. 1917, шлюб 27 лютого 1941, Відень
• Син Остап, нар. 12 липня 1941, Відень
• Син Юрій, нар. 13 жовтня 1944, Відень
• Тесть Залізняк Микола Кіндратович
• Теща Залізняк-Охримович Олена Юліанівна

Творча спадщина композитора

Зовнішні відеофайли
	«Дівчина була як цукорок», виконує Богдан Весоловський

Виконання Мирослави Вербицької (Канада)

---

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.

За словами пісняра, безпосереднім поштовхом, який виявив його композиторський хист, було те, що бракувало української розважальної музики. На той час домінувала польська музика. Конкурувати з нею можна було тільки якістю.

Пісенна спадщина композитора нараховує понад 130 творів. У першому (львівському) періоді творчості вони написані, в основному, в жанрі танго, фокстроту, легкого вальсу. Змістом віршових текстів цих пісень була переважно любовна лірика. У наступні роки пісні набули яскравого громадянського звучання («Лети, тужлива пісне» та «Чар карпатських гір»).

У післявоєнні роки у Канаді були випущені платівки з піснями Весоловського.

В Україні також виконували його пісні, але як твори «невідомого автора». Зі сцени кілька пісень зазвучали лише наприкінці 1980-х років у виконанні гурту «Львівське ретро».

1998 року вийшов диск із записом 15 пісень Б. Весоловського у виконанні співака Остапа Зорича. Заходами О. Зорича за фінансової підтримки Лідії Матіяшек-Чорної також зняли 4 відеокасети спогадів Олени Весоловської про її чоловіка.

У 2001 році за участі дружини композитора Олени Весоловської (Залізняк) була видана перша збірка пісень Весоловського, до якої увійшло 56 творів.

Наступний крок у поверненні творчої спадщини Весоловського до України зробив Олег Скрипка, який на основі знайдених в Торонто музичних матеріалів композитора записав два альбоми «Серце у мене вразливе…» (2009) і «Жоржина» (2011).

Мелодія Б. Весоловського була використана для музичного оформлення документального фільму Ю. Луканова «Три любові Степана Бандери».

Танго «Прийде ще час»

Музика Б. Весоловського

---

Проблеми з програванням файлу? Див. довідку.