Петро́ Юхи́мович Вескляро́в (9 червня 1911, Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія — 5 січня 1994, Київ) — український актор та телеведучий. Заслужений артист Української РСР (1973). Більш відомий під творчим псевдонімом «Дід Панас».
| Петро Юхимович Вескляров | ||||
|---|---|---|---|---|
| Вескляров — дід Панас | ||||
| Інші імена | Дід Панас | |||
| Народився | 28 травня (10 червня) 1911 Тальне, Уманський повіт, Київська губернія, Російська імперія | |||
| Помер | 5 січня 1994 (82 роки) Київ, Україна | |||
| Поховання | Байкове кладовище | |||
| Громадянство | Російська імперія СРСР Україна | |||
| Діяльність | кіноактор, телеведучий, телеактор, актор театру | |||
| Заклад | Кіностудія ім. О. Довженка | |||
| Роки діяльності | 1932—1994 | |||
| IMDb | nm0895247 | |||
| Нагороди та премії | ||||
Життєпис
Народився 9 червня 1911 року в містечку Тальне, що на Черкащині (тоді Київської губернії) в єврейській родині, батько був кравцем. Окрім нього в родині було ще двоє братів — старший загинув під час Громадянської війни, а молодший — Ісак Юхимович Векслер (1913—1942) — під час Другої світової війни. Батьки загинули в часи Голокосту.
Прізвище Петра Юхимовича зазнало змін під час війни з нацизмом: від єврейського Векслер до Вескляров. Це сталося під час перебування в нацистському фільтраційному таборі, щоб приховати єврейське походження.
Працював на київській залізниці, де організував театральний гурток, згодом його відправляють до Луцька, у Волинський обласний музично-драматичний театр ім. Тараса Шевченка, де він працював до 1959 року. Там же, в Луцьку, познайомився з майбутньою дружиною Галиною, яка працювала секретарем театру, тут народився його син Богдан, який також став актором. Виховував доньку свого брата Аллу. В луцькому театрі зіграв чимало ролей: Миколу Задорожнього з «Украденого щастя», Командора з «Камінного господаря», Монтанеллі з «Овода» тощо. Талановитого, фактурного, харизматичного актора помітили кінорежисери та почали запрошувати на зйомки у фільмах. Згодом Вескляров переїздить до столиці, де активно знімається у багатьох фільмах. Серед них: «Олекса Довбуш», «Гадюка», «Циган», «Іванна», «Вій», «Забудьте слово смерть» тощо. Відзнявся у приблизно 50 фільмах. Проте найбільше запам'ятався малечі та старшому глядачеві як казкар Дідусь Панас. Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів, які засипали студію Довженка та дирекцію УТ листами з проханнями повернути дідуся Панаса на екран і він повертався. Відданий українець, який ніколи не зраджував своєї мови та вишиванки, неодноразово звинувачувався у націоналізмі.
Петро Юхимович помер 5 січня 1994 році, прах похований у колумбарії Байкового цвинтаря міста Києва.
Хронологія
1932—1940 — актор Черкаського робітничо-селянського театру, начальник та художній керівник клубу на станції Гребінка.
1941 — призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток. 1946 року був скерований до Луцька — у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.
У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, де народився його син Богдан.
1959—1982 — на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).
1964—1986 — у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму «На добраніч, діти».
Вшанування пам'яті
Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки із записами «діда Панаса» братам Капрановим.
У 2019 році на приміщенні тальнівської школи, на місці якої стояв будинок, де народився Петро Вескляров, встановлено пам'ятну дошку.
У 2022 році у Тальному на Черкащині вулиця Крилова стала вулицею Весклярова.
Ролі в театрі
- Микола Задорожний («Украдене щастя» Івана Франка).
- Командор («Камінний господар» Лесі Українки).
- Городничий («Ревізор» Миколи Гоголя).
- Монтанеллі («Овід» Етель Л. Войнич).
Цікаві факти
Значного поширення набула легенда про те, що, будучи ведучим дитячої програми «На добраніч, діти», яка йшла у прямому ефірі, дід Панас завершив програму такою реплікою: «Отака хуйня, малята…» Речових доказів про те, що таке сталося, немає (з архівів телебачення вдалося зберегти лише одну плівку), свідчення ж свідків є суперечливими. Наприклад, колишній колега Весклярова з телебачення журналіст Володимир Заманський цей факт заперечував, а диктор УТ Світлана Білоножко — підтверджує, але вже після ефіру, хоча сама особисто свідком цього не була.
Письменник Тимур Литовченко, використавши образ «Діда Панаса», 1999 року створив казковий цикл-пенталогію «Політичні казки Діда Панаса», а в 2020 році — ще один цикл казок під назвою «Новітні казки Діда Панаса», який виходить в розділі «Притчі» на інтернет-ресурсі «Лінія оборони».
Фільмографія
| Рік | Українська назва | Оригінальна назва | Роль | |
|---|---|---|---|---|
| 1980 | ф | Школа | Школа | дід |
| 1979 | ф | Забудьте слово «смерть» | Забудьте слово «смерть» | селянин |
| 1977 | ф | Єралашний рейс | Ералашный рейс | епізодична роль |
| 1975 | ф | Юркові світанки | Юркины рассветы | дядя Вася |
| 1973 | ф | Стара фортеця | Старая крепость | садівник Корибко |
| 1973 | ф | До останньої хвилини | До последней минуты | селянин |
| 1971 | ф | Зухвалість | Дерзость | стрілочник |
| 1970 | ф | Два дні чудес | Два дня чудес | лікар похилого віку |
| 1970 | ф | Севастополь | Севастополь | Кудря |
| 1969 | ф | Серце Бонівура | Сердце Бонивура | Андрій Іванович, годинникар |
| 1969 | ф | Падаючий іній | Падающий иней | Костас, господар |
| 1968 | ф | Великі клопоти через маленького хлопчика | Большие хлопоты из-за маленького мальчика | машиніст |
| 1967 | ф | Вій | Вий | пан ректор / Дорош |
| 1967 | ф | Циган | Цыган | Будулай-старший |
| 1965 | ф | Хочу вірити | Хочу верить | Кузьма Єгорович Левченко |
| 1965 | ф | Гадюка | Гадюка | Рижков |
| 1964 | ф | Сумка, повна сердець | Сумка, полная сердец | чоловік Мотрі |
| 1963 | ф | Люди не все знають | Люди не всё знают | Фесюк |
| 1962 | ф | У мертвій петлі | В мёртвой петле | епізодична роль |
| 1962 | ф | Сейм виходить з берегів | Сейм выходит из берегов | Чубар |
| 1961 | ф | Лісова пісня | дядько Лев | |
| 1961 | ф | Дмитро Горицвіт | Дмитро Горицвит | Фесюк |
| 1961 | ф | Здрастуй, Гнате! | Здравствуй, Гнат! | Іван Лапшин |
| 1960 | ф | Роман і Франческа | Роман и Франческа | Чіно Аліг'єрі |
| 1960 | ф | Народжені жити | Рождённые жить | Остап |
| 1960 | ф | Прощавайте, голуби | Прощайте, голуби | Ілля Захарович |
| 1960 | ф | Кров людська — не водиця | Кровь людская — не водица | Супрун |
| 1959 | ф | Іванна | Иванна | Панас Голуб |
| 1959 | ф | Олекса Довбуш | дід Петрія |
Див. також
- Станкевич Станіслав Іванович
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Вескляров Петро Юхимович, Що таке Вескляров Петро Юхимович? Що означає Вескляров Петро Юхимович?