Альфре́д Ти́тович Будзино́вський (* 5 січня 1871, Баворів — сучасний Тернопільський район — † 7 січня 1942, Львів) — український галицький громадський діяч та краєзнавець, один з організаторів сокільсько-січового та туристичного руху в Галичині. Очолював польову жандармерію ЗУНР. Брат В'ячеслава Будзиновського.
| Будзиновський Альфред Титович | ||
| ||
|---|---|---|
| 1.11.1918 — 23.11.1918 | ||
| Народження: | 5 січня 1871 Баворів | |
| Смерть: | 7 січня 1942 (71 рік) Львів | |
| Поховання: | Личаківський цвинтар[1] | |
| Медіафайли у Вікісховищі | ||
Життєпис
Альфред Будзиновський працював інструктором добровільної пожежної команди Галичини, пізніше рахунковим радником Намісництва в Краківському інспектораті окружної сільськогосподарської допомоги.
11 лютого 1894 року Будзиновський разом із Володимиром Лаврівським, Василем Нагірним, Іваном Белеєм, докторами Миколою Шухевичем та іншими діячами у залі «Української Бесіди» (Львів, вулиця Вірменська), офіційно проголосили про народження сокільської організації.
Будзиновський головував в товаристві «Сокіл» протягом 1901—1908 — після Василя Нагірного. 1901-го організовує учительський гурток, котрим у вересні того ж року заопікувався Іван Боберський.
Однією з перших ініціатив Будзиновського стало впровадження вправ, пов'язаних з протипожежним навчанням та створення пожежно-руханкових відгалужень, утворення першої пожежної філії «Сокола» — на Скнилові.
За його головування в товаристві, було засновано Вищий музичний інститут у Львові, перші українські «Галантерейно-паперові базари» — Львів, Станіславів, Стрий, «Українська накладня нот» й львівський «Сокільський театр».
Організовував руханії та протипожежні курси у Львові та повітах, скеровував інструкторів наставників по всій Галичині. 1907 року організовував проведення «Сокільського здвигу» в Стрию.
На початку XX сторіччя —
У часі ЗУНР
У часі Листопадового чину був начальником української польової жандармерії, за це ув'язнений в Домб'є,а випущений на волю літом-восени 1919 року.
За Польщі
Один із засновників театру ім. М. Старицького у Стрию та голова Львівського товариства «Сокіл». У часи першої світової війни організував театральну трупу та їздив з виступами по Галичині. Театр залишався до кінця життя його духовним дітищем. Для якого він не жалів ні сил, ні грошей: коли каса мандрівного театру була порожня, то він утримував акторів зі своєї платні колишнього радника австрійського уряду.
1922 року відновлюються курси з навчання керівників добровільних пожежних команд котрі входили до складу сільських осідків «Сокола-Батька». Програму курсів укладає Степан Гайдучок з А. Будзиновським, у тому часі працює фахівцем-референтом в роботі на теренах.
1928 року засновується «Просвітянський театр», керівництво — відповідальний директор Альфред Будзиновський, мистецький керівник і режисер Петро Сорока, представник «Союзу артистів» Андрій Шеремета, представник трупи — колишній вояк армії УНР Лаврентій Кемпе, адміністратор — артист Петро Гладкий, диригував Богдан Сарамаґа.
1932 року за вказівками польської влади діяльність «Сокола-Батька» в царині протипожежної справи була припинена взагалі.
Заснував першу туристичну організацію у Стрию.
Написав книгу-порадник «Туристика» — видана 1909 року, статті на туристичні теми, підручник «Пожежник» — перевиданий накладом Старшини «Сокола-Батька» в 1922 році (перший раз виданий 1901 року, був єдиним україномовним у цій царині, по тому перекладений на польську мову — дослідниця Оксана Вацеба) — 3000 примірників. Також «Гігієна в рухівні» — «Сокільські вісти», Львів, 1928.
Похований на 72 полі Личаківського цвинтаря в родинній гробниці.
вікіпедія, вікі, енциклопедія, книга, бібліотека, стаття, читати, безкоштовне завантаження, Інформація про Будзиновський Альфред Титович, Що таке Будзиновський Альфред Титович? Що означає Будзиновський Альфред Титович?