Березова Рудка

Бере́зова Ру́дка — село в Україні, у Пирятинській міській громаді Лубенського району Полтавської області. Населення — 1 971 особа, площа — 4,051 км². Колишній орган місцевого самоврядування — Березоворудська сільська рада.

село Березова Рудка

Герб

Садиба Закревських

Країна

Україна

Область

Полтавська область

Район

Лубенський район

Тер. громада

Пирятинська міська громада

Код КАТОТТГ

UA53040090030043309

Облікова картка

картка

Основні дані

Засноване

1717

Населення

1 971

Площа

4,051 км²

Густота населення

486.55 осіб/км²

Поштовий індекс

37040

Телефонний код

+380 5358

Географічні дані

Географічні координати

50°18′54″ пн. ш. 32°14′24″ сх. д.^{H G O}

Водойми

р. Перевід

Місцева влада

Адреса ради

37000, Полтавська обл., Лубенський р-н, м. Пирятин, вул. Соборна, 42

Карта

Березова Рудка

Мапа

Березова Рудка у Вікісховищі

Географія

Село Березова Рудка знаходиться на правому березі річки Перевід, нижче за течією на відстані 3,5 км розташоване село Крячківка, а на протилежному березі — село Вечірки. Через село протікає пересихаючий струмок з великою загатою. Навколо села багато іригаційних каналів та Березоворудське водосховище.

Історія

Засноване в 1717 році гетьманом Іваном Скоропадським. У 1752 році село у нащадків гетьмана викупили Закревські і зробили своїм родовим помістям. Через нього пройшло п'ять поколінь Закревських. В Березовій Рудці вони проживали до революції 1917 року. Чоловіки родини відбува́ли державну службу і жили в Петербурзі, а по виходу на відпочинок поверталися до села. До того часу воно було їхньою літньою резиденцією.

Березову Рудку у 1843—1846 роках п'ять разів відвідав Тарас Шевченко.

У 1923—1931 роках село було адміністративним центром однойменного району.

У часи німецької окупації 18 травня 1942 року у Березовій Рудці розстріляно 21 єврея. З 1 вересня 1942 до 18 вересня 1943 року село входило до складу Пирятинського ґебіту.

12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 721-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Полтавської області», село увійшло до складу Пирятинської міської громади.

19 липня 2020 року, в результаті адміністративно - територіальної реформи та ліквідації Питятинського району, село увійшло до складу новоутвореного Лубенського району.

Населення

Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 2458 осіб, з яких 1327 чоловіків та 1131 жінка.

За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 1962 особи.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Мова	Відсоток
українська	96,30 %
російська	2,69 %
вірменська	0,71 %
молдовська	0,15 %
польська	0,10 %
білоруська	0,05 %

Економіка

Молочно-товарна ферма.

Об'єкти соціальної сфери

Березоворудський аграрний технікум.
Школа.

Пам'ятки

У зводі пам'яток Пирятинського району записані наступі об'єкти:

Березоворудський — гідрологічний заказник місцевого значення (природа)
Парк — ботанічна пам'ятка природи місцевого значення (природа)
Археологічний комплекс: Селище І, курганний могильник І, давньоруський час (археол.)
Поселення І, епоха бронзи, рання залізна доба (археол.)
Поселення II, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
Поселення III, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, ранньослов'янський час, пізнє середньовіччя (археол.)
Поселення IV, неоліт, енеоліт, епоха бронзи, рання залізна доба, пізнє середньовіччя (археол.)
Курганний могильник II (археол.)
Курганний могильник III (археол.)
Курганний могильник IV (археол.)
Курган І (археол.)
Курган II (археол.)
Курган III (археол.)
Курган IV (археол.)
Курган V (археол.)
Курган VI (археол.)
Курган VII (археол.)
Курган VIII (археол.)
Братська могила радянських військовополонених, мирних жителів (1942) (іст.)
Братська могила радянських воїнів (1941,1943), пам'ятний знак полеглим землякам (1957) (іст.)
Земської школи будинок (1915) (іст.)
Могила радянського воїна (1943) (іст.)
Пам'ятний знак жертвам Голодомору 1932—1933 pp. (іст.)
Пам'ятник Ульянову (Леніну) Володимиру Іллічу (1987) (іст.) — демонтовано
Пам'ятник Шевченку Тарасу Григоровичу (2001) (мист.)
Садиба Закревських

Березоворудський парк

Один із чотирьох на Полтавщині парків-пам'яток садово-паркового мистецтва загальнодержавного значення.

Тут зростає понад 40 видів дерев та чагарників, дуб віком 600 років, під яким, за переказами, любив відпочивати Т. Г. Шевченко під час неодноразового перебування у Березовій Рудці. Майже на 25 га посаджено яблуневий сад. Є невеликий став, на ньому — два штучні острівки, засаджені плакучими вербами.

Історико-краєзнавчий музей

Народний історико-краєзнавчий музей в селі був створений в 1974 році.

Він включає могильник доби Київської Русі XII століття і палацово-парковий комплекс в стилі провінційного класицизму садиби Закревських кінця XVIII— початку XIX століття. Комплекс складається з палацу Закревських (1838), парку (пам'ятка садово-паркового мистецтва державного значення) площею 45 га та піраміди—мавзолею родини Закревських (1899). Детальніше в статті: Піраміда Закревського.

На базі меморіальних кімнат діє народний музей. Господарський дім нині слугує навчальним закладом (Березоворудський сільськогосподарський технікум).

Значення

Науково-дослідний інститут пам'яткоохоронних досліджень заніс село Березова Рудка до Переліку найважливіших історичних сіл України та їхніх пам'яток.

Відомі люди

Березова Рудка подарувала Україні багатьох відомих культурних діячів. Серед яких Луценко Дмитро Омелянович — автор слів до відомих пісень «Києве мій», «Не шуми, калинонько».
У селі Крачківка Березоворудський сільської ради народився український археолог, етнограф та антрополог Вовк Федір Кіндратович. За участь в українському демократичному русі зазнав переслідувань з боку царського уряду. Перебуваючи у еміграції у Франції опублікував працю «Шлюбний ритуал та обряди на Україні». Брав участь у виданні «Кобзаря» у Празі 1876 року.
У 1843 і 1845-1847 роках Тарас Шевченко часто їздив у Березову Рудку в гості до братів Закревських, особливо заприятелював він з Віктором Закревським.

Тут він також зустрічався з дружиною Платона Закревського — Ганною, в яку був закоханий.

У цьому селі Шевченко в 1843 році намалював портрети Платона Закревського, Ганни Закревської та Віктора Закревського.

На споруді колишнього палацу Закревських встановлена меморіальна дошка про перебування Тараса Шевченка.

В селі народився український поет-пісняр Дмитро Луценко.

Культура

Щорічно в селі проводиться обласне пісенно-мистецьке свято «Осіннє золото».

У 2016 році започатковано етнографічний фестиваль «Свіччине весілля», мета якого збереження та популяризація народних традицій, мистецької спадщини а також сприяння розвитку зеленого туризму.

Галерея

Садиба Закревських
Піраміда-мавзолей сім'ї Закревських
Березоворудський парк
Слов’янський курганний могильник часу Київської Русі(109 насипів), плато другої тераси р. Перевод
Братська могила радянських воїнів, пам’ятний знак полеглим воїнам-землякам
Пам’ятник-погруддя Т.Г.Шевченку
Палац (мур.)

Див. також

Перелік населених пунктів, що постраждали від Голодомору 1932—1933 (Полтавська область)

Посилання

Шевченківський словник : у 2 т. / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка Академії Наук УРСР. — Київ : Головна редакція УРЕ, 1978.
Портал who-is-who.com.ua^{[недоступне посилання з червня 2019]}
Олександр Горобець Про Дмитра Омеляновича і Тамару Іванівну Луценків: любилися очі блакитні із чорними [Архівовано 16 травня 2021 у Wayback Machine.]
http://ukraine.kingdom.kiev.ua/region/16/berezova-rudka.php [Архівовано 18 листопада 2009 у Wayback Machine.]
http://ua.vlasenko.net/berezova_rudka/index.html [Архівовано 14 лютого 2009 у Wayback Machine.]
http://www.museum-ukraine.org.ua/index.php?go=News&in=view&id=3725 [Архівовано 6 жовтня 2013 у Wayback Machine.]